Знайомтеся — Jumpzilla, Sir Leapington of the South 
Це ім’я вигадала біологиня 30-ї експедиції Зоя Швидка.
«Перша частина “Jumpzilla” — від “jump” — стрибати та “годзілли”, бо він великий і дуже стрибучий. “Sir”
— бо люблю шанобливо звертатися до тварин. “Leapington” походить від слова “leap”, що позначає довгий, високий стрибок. А “of the South” вказує на Антарктику. Українською це можна перекласти як “великий стрибун Півдня”», — пояснює Зоя.Цей кит є новим для бази «Happywhale». Тобто наші вчені першими зробили фото для його ідентифікації та внесли в каталог. 
Горбанів дослідники «упізнають» за хвостовими плавцями, а точніше — за обрисами їхнього краю та візерунком на них. Цей набір ознак унікальний, як відбиток пальця у людей. Двох однакових не існує, тож саме за світлинами хвостів відбувається ідентифікація Вона допомагає вивчати міграції китів, динаміку відновлення їхніх популяцій тощо.
Вона допомагає вивчати міграції китів, динаміку відновлення їхніх популяцій тощо.Українські вчені активно долучаються до формування світової бази «Happywhale». Нині наші полярники та полярниці зазнімкували понад 1000 горбанів, з яких 644 вже пройшли верифікацію в базі.
понад 1000 горбанів, з яких 644 вже пройшли верифікацію в базі. 
З них 391 велетень був внесений вперше, а для 253 це були повторні зустрічі. Водночас наших «нових» горбанів у майбутньому фіксували інші вчені: 68 — в Антарктиці, а 47 — в районах розмноження.
«Коли є кілька фіксацій одного й того ж кита — це дає нам дуже цінну інформацію. Можна дізнатися, коли і де його вперше зустріли. Нам траплялися кити, про яких після першої реєстрації 18–20 років тому більше не було жодної інформації. Інколи вдається визначити стать особини. Це можливо, якщо вдалося відібрати зразки біопсії або зробити чіткі фото нижньої частини черева тварини. Дорослу самицю також можна впізнати, якщо поруч із нею постійно тримається дитинча. Для деяких таких самиць уже зафіксовано малят у різні роки, що дозволяє відстежувати їхню життєву історію», — розповідає біологиня Оксана Савенко.Тож завдяки нинішній фіксації нашими вченими Джампзілли — Великого стрибуна Півдня у подальшому можна буде відслідковувати його долю. І хто зна, може ми колись дізнаємося, що це не Sir, а Dame
***
«Прощальне шоу» влаштував горбатий кит учасникам 30-ї експедиції! Під час зустрічі з вченими він зробив… понад 50 стрибків поспіль
Нагадуємо, що команда 30-ї УАЕ завершує роботу на «Вернадському», тож її учасники роблять фінальні виходи в океан для виконання завдань.
Того дня полярники та полярниці двома човнами вирушили на південь від острова Галіндез, де розташована українська станція. Один екіпаж працював між групою островів Берселот та о. Дарбу. Саме там вдалося зустріти групу горбатих китів і взяти біопсію. 
Повертаючись назад, команда побачила ще двох горбанів. Біологи готувалися проводити дослідження, аж раптом один із велетнів почав стрибати і… не міг зупинитися
«За зимівлю нам щастило постійно спостерігати китоподібних — горбанів, смугачів, косаток. Але цю зустріч ми точно запам’ятаємо на все життя! Кит зробив понад пів сотні стрибків поспіль — такого ніхто з нас ще не бачив», — розказує біологиня 30-ї УАЕ Зоя Швидка.За її словами, горбань встиг показати різні типи стрибків: і повні, коли тварина перевертається навколо своєї осі в повітрі; і часткові, коли кит вистрибує лише частиною тулуба (на фото це там, де видно його живіт ), і стрибки боком.
), і стрибки боком. 
«Все продовжувалося десь годину, за яку ми зробити і фото, і відео з дрона. Можливо, “шоу” тривало б і більше, але нам треба було повертатися на станцію. Тим паче, крім “перегляду виступу”, ми виконали й безпосередню роботу — зазнімкували хвіст кита для його верифікації у світовій базі даних», — відзначає Зоя Швидка. 
