– Яно, вибач, але я заїбався. Краще в окопи! – сказав санітар, який мав мене зранку змінити.
І тут же, при мені, випив із горла пляшку горілки.
Такс… Ситуація зрозуміла. Поспати сьогодні не вийде. Окей. Заступаю на другу добу.
Третя доба – те саме. Потім четверта.
Інший санітар просто вирішив узяти алкогольні канікули.
Я завжди захоплювалась такими рішучими чоловіками – от уміють же вирішувати проблеми з відпустками й відпочинком.
І шо ти тут зробиш? Я прийняла ситуацію філософськи. Типу: ну добре, подивимось, скільки я витримаю. Виявилося – не дуже довго.
Коли одного разу мене підхопили на сходах, щоб не наїбнулась, бо просто заснула на ходу.
Начальник операційного відділення в наказовому порядку відправив мене спати, а сам став на моє місце.
Я змогла відпочити. Але це тільки ситуативно вирішило проблему. Не глобально. Бо людина може замінити тебе на пару годин на зміні.
Але де знайти ще одного санітара, який не бухає?
Як завжди в армії, замість тверезого санітара – нам прислали замполіта. Забігаючи на перед можу сказати, що він був абсолютно безполєзний штріх, який “тоже трошки психолог”.
Він мав намір провести морально-психологічну роботу з особовим складом, щоб мотивувати зайнятися ділом і перестати бухати.
Я не знаю, в якому саме ключі проходила морально-психологічна бесіда із запійним санітаром. Але, кажуть, після неї він зловив білку, шо бігав із “сучкою” (АКСУ) за цим майором, висловлюючи своє невдоволення умовами служби в обсценній манері й обіцяючи його пристрелити.
Мені дуже шкода, що я цього не бачила, бо я теж того замполіта не любила. Наскільки я знаю, після цього забігу санітар поїхав кудись ближче до підарів і був абсолютно щасливий на новому місці служби.
В мене ж остаточно пропала надія на повноцінний відпочинок. І тут – манна з небес.
Присилають якогось козирного тіпа з управління в межах покарання на перевиховання.
Такий весь наглажений чистюля з манікюром, що за кілометр лишає ароматний шлейф парфума.
Мені кажуть:
– Ось, на, вчи.
А шо вчить?
Він важче свого члена в руках, мабуть, ніколи нічого не тримав.
Чи буде він від крові підлогу відмивати?
А тут ще його й нудити почало…
От знаєте, воістину: дай тобі альтернативу, ще гіршу за алкаша – і ти раптом перестаєш вважати алкаша таким уже поганим.
Не довго я мучилась… Забрали в мене того блатного. На щастя.
І я вперше в житті зрозуміла, що іноді алкаш – це ще був не найгірший варіант, навіть почала за ним дико скучати.
А тут у замполіта нова мулька. Він вигадав шикування і перекличку. Тобто ти весь день і ніч відпахав зміну. Потім, можливо, нарешті з’являється момент, коли можна лягти й поспати. Засинаєш… і тут тебе будять на шикування.
Боже як я кричала!!! Замполіт, здається, швидко зрозумів, що зараз його морально-психологічна робота піде по другому колу.
Тільки тепер уже бігати з АКСУ за ним буду я. Мені уже було похуй і я б робила то на тверезу голову!
В армії головне – не те, наскільки погана ситуація. Головне – щоб командування не придумало, як її покращити.
Але я видно була дуже убєдітєльна, що через пару днів зʼявився нормальний санітар і мені дали повноцінний день відпочинку , а замполіт робив все, щоб більше не показуватись мені на очі.
Яка тут мораль?
Замполітів треба зразу посилать!
Майте гарний день!
Через пару годин проведу розіграш шампанського!
Дякую Вам за Вас!
Фотка архівна. Я дуже тут зайобана.
