Він отримав своє ім’я ще до народження — у той момент, коли його мама відчула перші поштовхи малюка, розглядаючи картину Леонардо да Вінчі. Батько вирішив, що це знак долі, й назвав сина Леонардо. Через десятиліття цей хлопчик став одним із найвідоміших акторів планети. 
Звучить як сценарій голлівудського фільму.
Але це реальна історія, яку сам Леонардо Ді Капріо розповів в одному зі своїх інтерв’ю.
Флоренція, Італія. 1974 рік.Ірмелін Інденбіркен та Джордж Ді Капріо відвідували знамениту галерею Уффіці — один із найвідоміших художніх музеїв світу.
Ірмелін була вагітна.
Поки подружжя розглядало картину великого майстра епохи Відродження Леонардо да Вінчі, сталося дещо несподіване.
Малюк у її животі раптом почав активно рухатися!
Джордж, який сам був художником і працював із коміксами, сприйняв це як особливий знак.
Він зрозумів, як назве свого сина.
Леонардо. 
Через багато років, в інтерв’ю NPR у 2014 році, актор згадав цю сімейну історію.
За його словами, батько розповідав, що саме перед картиною да Вінчі він почав так активно штовхатися в маминому животі, що Джордж вирішив:
«Ось як зватимуть нашого хлопчика!»
І найцікавіше, що згодом дитина, названа на честь одного з найвидатніших митців людства, сама стала знаменитим представником світу мистецтва.
Але є в цій історії ще одна, значно зворушливіша частина.
До «Оскара», світової слави та мільйонних гонорарів була мама, яка щодня жертвувала власним комфортом заради майбутнього сина.Леонардо Ді Капріо народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі.
Коли хлопчик був ще зовсім маленьким, його батьки розійшлися.
Хоча обоє залишалися присутніми в його житті, основна частина щоденних турбот лягла на плечі матері.
Ірмелін працювала юридичною секретаркою.
Грошей було небагато.
Вони жили в непростому районі Лос-Анджелеса, дуже далекому від розкоші, з якою сьогодні асоціюється життя голлівудських зірок.
Але мама мала одну мету.
Дати синові можливості, яких вона сама колись не мала.
І заради його освіти вона пішла на неймовірні жертви.Ірмелін хотіла, щоб Леонардо навчався в хорошій школі.
Тому щодня возила його через величезний Лос-Анджелес, витрачаючи години на дорогу.
Пізніше актор згадував, що мама іноді проводила до трьох годин на день за кермом, щоб він міг відвідувати кращу школу.
Уявіть собі.
Три години.
Щодня.
Дорогою на навчання і назад.
Після роботи.
У заторах великого міста.
І все це не заради слави чи майбутніх нагород.
Просто тому, що вона вірила: її син заслуговує на хорошу освіту та можливість знайти власне покликання.
Вона водила його до музеїв, підтримувала його цікавість до мистецтва й допомагала розвивати уяву.
А коли Леонардо зацікавився акторською професією, не сказала, що це безглузда дитяча мрія.
Навпаки.
Вона підтримала його.
І почала возити на кастинги.
А потім хлопчик, названий на честь генія Відродження, почав створювати власну історію.У 1993 році роль у фільмі «Що гнітить Гілберта Грейпа» принесла йому першу номінацію на премію «Оскар».
Йому було лише 19 років.
У 1997 році «Титанік» перетворив його на суперзірку світового масштабу.
Потім були:
«Спіймай мене, якщо зможеш». «Відступники». «Острів проклятих». «Початок». «Вовк з Уолл-стріт».І десятки інших фільмів, які зробили його одним із найвідоміших акторів сучасності.
А у 2016 році Леонардо нарешті отримав свій довгоочікуваний «Оскар» за головну роль у стрічці «Легенда Г’ю Гласса» (The Revenant).
Мільйони людей спостерігали за його тріумфом.
Але за цією блискучою кар’єрою стояла людина, яка вірила в нього задовго до того, як світ дізнався його ім’я.
Його мама.
І Леонардо ніколи не забував, що вона для нього зробила.
Протягом багатьох років він неодноразово приводив Ірмелін на найпрестижніші кінопремії та світські заходи.
Коли інші знаменитості з’являлися на червоних доріжках із моделями чи відомими партнерами, Ді Капріо часто приходив із мамою.
Не тому, що вона була знаменитістю.
А тому, що саме вона була поруч від самого початку.
У 2014 році, згадуючи мамині жертви, він сказав слова, які багато чого пояснюють:«Вона — єдина причина, завдяки якій я можу займатися тим, чим займаюся».
Уявіть, що відчуває мати, коли чує таке від сина.
Після років наполегливої праці.
Після незліченних поїздок.
Після ранніх підйомів.
Після хвилювань, невдалих кастингів і невизначеності.
Вона бачить, що її старання допомогли дитині здійснити мрію.
І, мабуть, саме тому історія імені Леонардо Ді Капріо така символічна.У 1974 році молода вагітна жінка стояла в художній галереї Флоренції.
Вона дивилася на картину Леонардо да Вінчі.
Її майбутній син раптом почав рухатися.
Батько усміхнувся й вирішив назвати хлопчика на честь великого митця.
Ніхто тоді не знав, що чекає на цю дитину.
Ніхто не міг передбачити майбутні фільми, нагороди чи всесвітню славу.
Але минули десятиліття.
І хлопчик, ім’я якого народилося під час відвідування музею, сам став одним із найвідоміших митців свого покоління.
А жінка, яка стояла перед тією картиною, продовжувала бути поруч із ним у найважливіші моменти його життя.
Іноді наше ім’я з’являється завдяки випадковості. Але людиною, яка стоїть за цим ім’ям, ми стаємо завдяки любові, праці, підтримці та можливостям.Ім’я Леонардо Ді Капріо народилося в італійському музеї.
А значна частина його майбутнього почалася завдяки мамі, яка не переставала в нього вірити.
Один маленький поштовх у маминому животі подарував йому ім’я. А материнська любов і самовідданість допомогли побудувати майбутнє.
