19 400 гривень допомоги — але спочатку вистій чергу з четвертої ранку, знайди гроші на дорогу, витрать день на поїздку до іншого населеного пункту й сподівайся, що цього разу твої документи приймуть. Якщо ні — повертайся знову. Це не державна підтримка. Це бюрократичний квест, у якому найважче тим, хто найбільше потребує допомоги.До мене надходять скарги на організацію програми «Зимова підтримка». Про такі самі проблеми люди пишуть у соціальних мережах.
Миколаїв: черги з четвертої ранку. Люди приходять до установ, щоб потрапити на прийом. Це те, що бачимо на фото. Де попередній запис, належна організація прийому та повага до часу людей?
Краматорськ: до 2000 гривень лише на дорогу. Через недоступність сервісних центрів та органів ПФУ мешканців скеровують до Олександрівки — більш ніж за 60 кілометрів в один бік. За словами однієї із заявниць, дорога коштує 800–1000 гривень в один бік.
Порахуймо: людина, яка потребує фінансової допомоги, може витратити до 2000 гривень лише на те, щоб дістатися до установи й подати документи. А якщо в них знайдуть помилку? Ще одна поїздка. Ще витрати. І жодної гарантії, що наступна спроба буде успішною.
Чи розуміють відповідальні органи, скільки насправді коштує людині отримати обіцяну державою допомогу?
А тепер — про тих, для кого ці перешкоди можуть стати нездоланними. 86-річна пенсіонерка змушена повторно відвідувати установи та вистоювати черги. Людина з інвалідністю I групи через суттєві обмеження мобільності не може особисто подати заяву. Що їм робити? Шукати, хто відвезе? Чи просто відмовитися від допомоги, бо процедура виявилася складнішою за їхні фізичні можливості? Окреме питання — правила, які, за скаргами заявників, трактують по-різному. Одній із заявниць повідомили, що вона не може вважатися особою, яка проживає одиноко, оскільки має повнолітніх дітей та онуків, хоча фактично вони з нею не проживають.
То за якими критеріями ухвалюють рішення? За реальними обставинами життя людини чи за самим фактом наявності родичів? Є й питання безпеки. Люди годинами чекають біля адміністративних будівель у країні, де щодня тривають обстріли та лунають повітряні тривоги.
Я звернувся до Прем’єр-міністра України з вимогою невідкладно втрутитися в ситуацію та усунути перешкоди, з якими стикаються заявники.
Вимагаю:
Нормальну організацію прийому без багатогодинних черг. Припинити різне трактування вимог працівниками та забезпечити людям єдині та зрозумілі правила. Чіткий алгоритм підтвердження факту проживання одинокою особою. Забезпечити виїзне та дистанційне подання заяв для людей, які через вік, інвалідність або стан здоров’я не можуть прибути особисто.Проблеми з організацією попередніх програм зимової підтримки вже виникали. Тому знову пояснювати все технічними труднощами чи окремими організаційними недоліками — недостатньо. Якщо ті самі проблеми повторюються, значить, висновків або дієвих рішень досі бракує.
Заяви приймають до 30 жовтня 2026 року. Часу обмаль. Кожен день бездіяльності — це нові черги, додаткові витрати та ризик, що люди не встигнуть оформити допомогу.«Зимова підтримка» має підтримувати. А не змушувати людей проходити бюрократичний квест та ще й за власні гроші.
