Вона тривала 4 роки 3 місяці й 2 тижні – з 28 липня 1914-го. Протиборчими сторонами були дві коаліції – Антанта (34 держави, зокрема Велика Британія, Франція, російська імперія, Італія, США, Японія, Бельгія, Сербія, Чорногорія, Греція, Румунія) та Четверний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Османська імперія). Перемогу здобула Антанта.
Перша світова забрала життя до 10 мільйонів військових і ще приблизно стільки ж цивільних, породила низку регіональних конфліктів, деякі з яких не вщухали і в 1920-х. А до всього, на завершення війни наклався початок пандемії іспанського грипу. В умовах відсутності антибіотиків, ця хвороба спричинила ще більшу смертність, ніж бойові дії.
Етнічні українські землі, розділені між Австро-Угорщиною та російською імперією, перетворилися на театр бойових дій. Найбільших руйнувань зазнали західні регіони – Волинь, Галичина й Буковина. Не маючи своєї державності до 1917 року, українці були змушені воювати один проти одного за загарбницькі інтереси чужих імперій, вороже налаштованих до українського визвольного руху. До російської армії мобілізували близько 4 мільйонів наших співвітчизників, до австро-угорської – 700 тисяч.
Перша світова війна призвела до розпаду чотирьох імперій – російської, Німецької, Османської та Австро-Угорщини. Вона дала імпульс початку Української революції 1917–1921 років, унаслідок якої на політичній мапі Європи з’явилися Українська Народна Республіка, Українська Держава Гетьмана Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка. Проголосивши державну самостійність, УНР однією з перших вийшла зі світової війни, підписавши Берестейський мирний договір із країнами Четверного союзу 9 лютого 1918 року.
108 років тому, 11 листопада 1918, закінчилася Перша світова війна – на той час найбільший конфлікт в історії людства наслідки якого Україна досі відчуває
11 листопада 1918 року – це дата закінчення Першої світової війни, але для України то був зовсім не день миру, а момент початку нової боротьби за виживання. Поки Європа святкувала перемогу Антанти, румунські війська того ж дня увійшли до Чернівців, проігнорувавши волевиявлення українців.
На фініші війни Румунія справді опинилася в таборі переможців, але скористалася цим для експансії:
– 3 листопада 1918 року відбулося Буковинське віче, яке проголосило возз’єднання Північної Буковини із ЗУНР та прагнення об’єднатися з Україною.
– Проте Бухарест це рішення відкинув: вже 11 листопада 1918 року румунська армія окупувала Чернівці, а згодом і всю область, а 28 листопада провела постановочний «референдум» задля легітимізації захоплення. Майже аналогічна участь спіткала й землі півдня (частину Одещини / Буджак).
У підсумку ці українські землі опинилися під румунською владою майже на 25 років.
На великий жаль, коріння проблеми сягає ще глибше – у румунські та молдовські шкільні підручники. Період Київської Руси та Галицько-Волинського князівства там згадано буквально одним абзацом і подають це як щось незначне й неважливе для регіону, а історія Буковини штучно починається лише з моменту заснування Молдовського князівства. Це створює в громадян Румунії та Молдови хибне враження, ніби вони були тут «першопрохідцями».
Якщо зайти на румунські ресурси, можна натрапити на абсолютну впевненість їхніх користувачів у тому, що це нібито українці хочуть «привласнити їхню історію». І от це справді біда, адже поки суспільство відмахується, радикальні політики сусідніх держав активно набирають на цьому політичні бали, оскільки їхні шовіністичні інтереси якраз і живлять певні верстви населення. Офіційна дипломатія – це одне, а реальні імперські наративи România Mare («Великої Румунії»), які й досі транслюються в соцмережах («Україна – штучна держава, яка має повернути румунські землі»), живляться саме з таких підручників.
Тому українцям час прокинутися й зрозуміти: на сході України триває жорстока війна зі зброєю в руках, а на заході – тиха, вкрадлива війна за допомогою соціальних мереж. Нам слід уважно стежити за тим, що пишуть про наші терени на будь-яких закордонних ресурсах і мовами, та жорстко, аргументовано відповідати на ці випади. Якщо ми мовчки ігноруватимемо такі вкиди, завтра чужі історичні міфи стануть фундаментом для нових територіальних претензій.
108 років тому, 11 листопада 1918 року, завершилася Перша світова війна.
Але чи справді?
Формально – так
Геополітично – ні
Ця війна стала першим етапом модерного тривалого глобального протистояння за новий світовий порядок.
Розпад чотирьох імперій: Австро-Угорської (остаточний), Німецької(неповний), російської (неповний), Османської (неповний)
Для України це був трагічний але і епічне продовження боротьби за Самостійність. Українські землі стали театром бойових дій, а мільйони українців були мобілізовані до армій чужих імперій. Водночас постали УНР, Українська Держава та ЗУНР, як нащдки Гетьманщини, Речі Посполитої, Королівства РУського та Середньовічної україсньої держаи Русь
умовний мир 1918 року не усунув фундаментальних суперечностей.
революції, мастабні регіональні війни, боротьба за кордони та території стали продовженням розпаду старого імперського порядку.
взагальному
Перша світова зруйнувала старі континентальні імперії, Друга світова зрунйувала європейську колоніальну систему і вивищила дві нові імперії – США та СРСР, Холодна війна завершилася розпадом радянської імперії, але не до кінця розпадом колоніальної імперії мсоквоії-росії.
Тому сучасна війна є логічним етапом цієї трансформації.
11 листопада 1918 року завершилася лише перша фаза війни, геополітичні наслідки якої світ не подолав і досі.
А Україна понад століття відстоює в цій боротьбі одне й те саме право — бути незалежною державою, а не частиною чужої імперії.
