– ви посміхаєтесь, відчуваєте ніжність, бажання погладити,
– вам байдуже.
Це коротенький тест на любов до собак. Любити їх, брати додому, допомагати їм чи навіть не думати про них – це вільний вибір кожної людини, на який вона має абсолютне право.
Коли ви бачите знущання над собакою, жорстоке побиття, яке веде до каліцтва тварини:
– ви відчуваєте жах, бажання допомогти собаці,
– вам байдуже,
– ви хочете приєднатись до знущання.
А ось це вже ТЕСТ на ЛЮДЯНІСТЬ !!!
Історія, яку я хочу вам розповісти, трапилась у Тернополі, майже в центрі міста, за адресою За Рудкою 8. На перший погляд звичайна сім»я: батько Фуч Роман, мати Фуч Леся та їх дорослий син Фуч Юрій. Але це лише доки не заглянемо за паркан … А за парканом собача будка, біля якої усе своє життя на короткому ланцюгу прив’язана вівчарочка. Ця собака була б вкрай здивована, якби побачила свого господаря, який несе їй їжу чи воду. Лише стараннями небайдужих сусідів: Безкоровайної Наталі, Голдін Ірини та інших, які переставляли воду та їжу через паркан, їй вдалось проіснувати усі попередні роки. Доводилось сусідам вибігати з дому, щоб спинити побиття собаки, бо нестерпно було слухати її лемент. А можете уявити картину: собака-мама три доби страждає і виє над мертвими цуценятами, які здохли, бо ані про них, ані про їх маму ніхто не дбав. Три дні собака мордочкою нагортала на мертвих цуценят землю, бо навіть вона розуміла, що їх треба поховати.
А останнім часом, внаслідок неповноцінного харчування та малорухливого способу життя, собака майже втратила змогу ставати на задні лапи. Сусіди, котрим несила було вже спостерігати страждання тварини, написали та віднесли колективну скаргу в міліцію (відчайдушний і малоефективний шлях до правди), а також пішли в Катедральний Собор , щоб просити священника вплинути на сина сімейства, який, за іронією життя, прислуговує у церкві. Зрештою , люди гуртом разом із дільничим подались просто до того дому, сподіваючись знайти компроміс, навіть пропонували великі гроші за собаку. Під тиском ситуації «господарі» відвезли собаку до лікаря, але… після візиту до ветеринара собаку закрили в гаражі, подалі від людського ока, не лікують і, навіть, не годують тварину. Куплені людьми медикаменти та їжа разом з прокльонами та погрозами, навсебіч розлітались по вулиці. Безвихідь… Шлях закону в нашій країні для собаки надто довгий, а для собаки, залишеної без медичної допомоги та їжі, й поготів .
А тепер уявіть собі собаку, що страждає від болю, замкнену в гаражі, нездатну пересуватись, залишену без їжі … Це ТЕСТ на ЛЮДЯНІСТЬ !!!
Алла Ляпандра
