Колись в українському селі сприймали не добрим знаком, коли хтось помер, а в іншій частині грали весілля. Якби губернатор Степан Барна мав авторитет і його слово щось важило б, то ніяких забав в області не було ніколи в траурний день. Але про який авторитет може йти мова, якщо подивитись на список регіоналів, які увійшли під прапором “Блоку Петра Порошенка” в обласну раду, призначення у районах...
З іншого боку, у такий скажений за ритмом час, відмінити концерт всеукраїнського туру не можливо, оскільки ламається увесь графік…Правда, на передовій в АТО командири наших воїнів не відсилають музикантів, які приїжджають з концертними програмами навіть в трагічні дні, коли гинуть побратими військових… Навпаки, просять обов’язково відволікти і скрасити хоч на годину життя воїнів…
У тилу ситуація не така напружена, можна значно легше відмовлятись від забав у трагічні дні… Не організаторам, а людям із совістю і честю… Напевно, такі й відмовляються…
Ось так і живемо, ніби в різних світах. І танцюють тернополяни у переповненому “Березолі” з припущеним прапором (у зв’язку із смертю жителя села Лошнів Теребовлянського району, військовослужбовця 128-ї гірсько-піхотної бригади Сергія Чури, який помер у Харківському військовому шпиталі від отриманих важких поранень під час виконання службових обов’язків у зоні проведення антитерористичної операції, 19 листопада у Тернопільській області оголошено Днем жалоби. На знак скорботи за загиблим у День жалоби було приспущено Державний Прапор України із траурною стрічкою на адміністративних будівлях органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, комунальних та державних підприємствах та закладах, установах, організаціях області. Також було доручено відмінити проведення розважально-концертних заходів, спортивних змагань та внесено відповідні зміни до програм аудіовізуальних засобів масової інформації, які діють на території області).
Суперблондинка Оляга Полякова у ЗМІ неодноразово хвалилася, що робить надзвичайно багато, виступаючи у російському какошнику з тризубом у Москві, бо намагається примирити український та російський народи. У чому суть примирення – складно зрозуміти. Для неї – росіянки, можливо, це і є патріотизмом -“лішь би нєбило вайни”. Проте ні їй, ні адміністрації “Березолю” не вистачило мужності вшанувати хоча б хвилиною мовчання загиблого героя. З іншого боку – нікого Полякова силою не зганяла на концерт, на відміну, наприклад, мерських звітів Надала. Хто хотів з тернополян, то й вранці зустрів і вклонився тілу героя…
80% публіки на концерті були російськомовні внуки асвабадітєлєй зі своїми маленькими дітьми. Початок концерту Полякової затягнувся на хвилин 15-20, тому автор цих рядків мав можливість мимоволі почути про що спілкувався тернопільський глядач. Розважались на концерті й колишній і теперішній директори обласного драмтеатру, родина депутатів міської та обласної рад від “Народного контролю”.
Якщо абстрагуватись від війни і трауру, то сам концерт Полякової зроблений надзвичайно якісно для любителів дискотечного стилю 90-х років минулого століття. Голосиста суперблондинка впевнено зайняла нішу Вєрки Сердючки. Вийшовши на сцену, Оля дотепно жартувала про владу:
-Чому так у вас холодно, тернополяни? Економите гроші за газ, не опалюючи “Березіль”, збираючи гроші на новий лєксус для мера чи шо? – запитала співачка і потунала в оваціях. Мер в себе на дачі теплій, а ви тут.
Протягом всього концерту Полякова демонструвала, що дружить з почуттям гумору. Епатувала співачка костюмами, танцями та оперним співом, жартувала над собою, чоловіками і колегами по естраді:
-Так що Свєтка Лобода, кусай локті, якщо губи не мішають…
Тішила Полякова новими піснями і зі старого репертуару, а хіти виконувала по три рази. Концерт вдався на славу, бо більшу частину часу зал протанцював на нога, купаючи співачку в оваціях. Навіть директори театру танцювали-стрибали, мов юнаки. Оля ж демонструвала у кожній пісні, що співає вживу, тішилась, що зал хором наспівував її пісні, а вихід на сцену дітей був просто приголомшливо вражаючий. Патріотам Оля зізналась, що шкодує, що не має жодної власної україномовної пісні, але вже записує. А поки компенсувала брак хітом Скрябіна про хлопців-олігархів. Вихід на сцену пів сотні дітей продемонстрував, що попса з 90-х ще довго буде жити, бо якісної української музики і досі вкрай мало.
