Нас зомбують на кожному кроці, намагаючись переконати, що пан Надал – то месія, і йому треба мало не руки цілувати за те, що він встелив кілька метрів тротуарної бруківки чи заасфальтував клаптик дороги. Кричать про це з усіх екранів, моніторів і гучномовців. Стоїш на зупинці – отримай чергову порцію «позитиву», заходиш у громадський транспорт – і тут те саме: з екрана монітора одні і ті ж персонажі по десятому колу розповідають, як самовіддано вони працюють, аби покращити життя тернополян. Роблять подвиг з будь-якої дрібниці, забуваючи, що це їхні безпосередні службові обов’язки, за які вони отримують заробітну плату. Причому, все, що зроблено у місті, зроблено не за власні кошти чиновників, а за наші з вами кровні, які ми сплачуємо у вигляді податків.
А скільки коштів викидають на вітер! У тому числі ті, які вони вкладають в обслуговування технічних засобів з метою власного піару. Було б доцільніше спрямувати їх на підтримку соціально незахищених громадян чи на іншу справу, яка принесе користь місту та громаді. А люди по цих конкретних справах дадуть належну, а не нав’язану, оцінку владі.
Є така народна мудрість: що забагато, то не здорово. Її треба взяти на озброєння любителям дешевого піару, бо він спрацьовує лише до пори до часу, а потім викликає зворотну реакцію. Людей уже починає дратувати постійний тиск на їхню свідомість.
Світлана ДОБРИК
Грабіж на дві дії: один зірвав золотий ланцюжок, двоє спільників відібрали решту
