Ігор Петрович викладав археологію на історичному факультеті університету де я здобував свій фах історика. Але ще задовго до того моменту як я прийшов на факультет мені довелось познайомитись з цією непересічною і великою особистістю.
Якось ідучи по Тернополю у 1993 році мою увагу привернула величезна постать людини що добродушно посміхалась: – а здоров був юначе, це ти той Ігор Крочак, що привіз відеоматеріали з Литви про оборону телецентру і парламенту… Ти з Юрком Тимою туди їздив… ( ми тоді УНСівці брали участь в допомозі литовським братам здобувати Незалежність… 8-13 січня 1991-го року радянські війська криваво брали телецентр і інші установи. В Україну я привіз фото і відео-матеріали про ті події, такі самі матеріали потрапили і на молодіжну студію «Гарт» УТ-1 через Народних депутатів України з парламентської комісії. Різниця в тому що я свій комплект віз у подвійному дні фотокофра під апаратурою, сам на поїзді з Вільнюса до Львова без дипломатичного парламентського «імунітету»… Юнкерська наглість допомагала (хоч недовчений а все ж без п’ять хвилин лейтенант мав бути…), взагалі замолоду ми мало над небезпекою задумувались… Потім УНСівським способом на попутках і таксі. А вже в Тернополі і Чорткові вони були розтиражовані. Де і як відбувався показ знає краще ветеран Народного Руху України Василь Турецький…). От про все це я тоді в 1993-му і розповів Ігору Петровичу Ґереті. То дай хоч щось з Литви з тих днів для музею, маєш – каже Ігор Петрович – маю кажу, талон на харчування на моє прізвище в їдальні для оборонців Литовського парламенту на січень 1991-го… О добра річ, буде для історії – сказав Ігор Ґерета беручи ту спец карточку… Де вона чи потрапила кудись до музею, я так і не знаю… Ігор Герета тоді казав: Ігор, спогади пишіть, і Юркові скажи нехай пише, і хлопці нехай пишуть…
Ох Ігор Петрович, можливо і напишу колись… Тепер у нас війна, але ми вистоїмо, тоді дасть Бог напишем, все напишем…
Товариство а наразі сьогодні пропоную фотомиті з відкриття пам’ятника Ігору Ґереті у Тернополі
25 вересня 2016 року…
(Обіцяю за спогади сяду трохи пізніше, от тільки на війну з’їжджу не надовго…)
Ігор Крочак
(фото автора)