Іванівський заказник і біатлонна база Тернопільського ОФСТ “Колос” із трасою для тренувань розташовані під селом Підгороднє пліч-о-пліч. У 2012 році частина траси була роздерибанена, що поставило тренування біатлоністів під загрозу. В 2013 році у відповідь на їх обурення влада вирішила зробити нову трасу – через 33 квартал заказника. Але, на щастя заказника, трапився Євромайдан – і на деякий час владі стало не до дерибанів. Але невдовзі вона знайшла більш “законну” тактику – скасувати заповідний статус 33 кварталу (докладніше див. на http://pechenegy.org.ua/ru/node/1325).
Отже, 22 грудня Тернопільська облрада зробила нову спробу роззаповідати 33 квартал, але відклала його на місяць – щоб, створивши спеціальну комісію, розібратися в порушеннях, скоєних в заказнику у 2013 році (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1315). Однак, за півтора місяця ніякої комісії створено не було – бо “пропозиція не підтримана необхідною більшістю депутатів” (https://www.dropbox.com/s/lg4aj8ct7tu88ma/Untitled.jpg?dl=0). А єдиною подією, яка за цей час хоч якось була схожа на спробу розібратися в доцільності скасування заповідного статусу частини заказника, стало відвідання 17 січня місця подій народним депутатом України Олег Барна (Oleg Barna).
Судячи зі звіту про цей візит Віктор Мацикур (https://www.facebook.com/viktor.matsykur/posts/10209252713769183), готувався він, щоб народний депутат зміг задати голові Тернопільського ОФСТ “Колос” Георгію Гунтіку риторичні питання. Риторичні – бо відповідей пана Гунтіка пан Мацикур не наводить – і нащо? адже “правильні” відповіді, точніше – бажане враження від діяльності “Колосу” – закладене вже в самих питаннях.
Наприклад: “Чи організація, яку він очолює, збудувала цю базу, трасу та стрільбище у 1985 році, якщо ця організація виникла та була зареєстрована у 1993 році?”
Схоже, що срібний призер чемпіонату України із зимового поліатлону і учасник міжнародних змагань в складі української збірної (http://ukranews.com/…/396486-kto-takoy-deputat-barna-10-fak…), пан Барна не знає, що за радянських часів майже всі спортивні споруди перебували під різноманітними спортивними товариствами, які створювалися за професійною ознакою: “Динамо” об’єднувало вояків, “Локомотив” – залізничників, “Буревісник” – студентів і викладачів. Для колгоспників з 1950 року (http://ukrkolos.vn.ua/pro-nas/istoriya-tovaristva/) – але ніяк не з 1993-го! – існувало товариство “Колос”. Після набуття Україною незалежності, воно, які і інші спортивні товариства, було перереєстровано за українськими законами. А то було б цікаво, якщо б підгороднянська біатлонна база і досі перебувала б на балансі якоїсь радянської організації…
Знов-таки, за радянських часів спортивні товариства офіційно фінансувалися за рахунок добровільно-примусових членських внесків, а, по великому рахунку, напівофіційно – завдяки спонсоруванню “своїх” підприємств. Для товариств з багатими спонсорами (наприклад, для “Локомотива” під крилом Укрзалізниці) ця система зберіглася і досі, а товариства без таких спонсорів можуть існувати тільки за рахунок державного і місцевого бюджетів. Якщо б “Колос” фінансували фермери і підприємства АПК – було б, звісно, приємно – але в нинішніх умовах, зрозуміло, що це є абсолютно нереальним. І така ситуація по всій Україні.
Стосовно ж того, що “Колос” “є лише посередником між бюджетом та безпосередніми організаторами” – так підхід, коли держава надає неурядовій організації фінансування на важливу для суспільства діяльність, в цивілізованому світі є загальноприйнятим. В багатьох випадках громадські організації є і ефективнішими, і результативнішими за комунальні або державні підприємства. І “Колосу”, до речі, тут є чим звітувати: в 2006 році підгороднянська база отримала статус бази олімпійської підготовки, а спортсмени, які тренувалися на ній – серед них і чемпіонка світу й 5-разова чемпіонка Європи Олена Підгрушна – здобули більше 150 медалей міжнародного рівня. Не зважаючи ні на що, “Колос” продовжує свою діяльність і зараз (http://vilne.org.ua/…/12/nymy-pyshaiutsia-v-silskomu-tovar…/). Отже, чому слід вважати, що нове підприємство справиться з такими задачами краще, ніж справляється спортивне товариство? – яке за 30 років вже точно набуло необхідний для цього досвід!
“Чи правда, що коли виникла судова суперечка між “Тернопільплемсервісом” та Тернопільською РДА про земельні ділянки всередині траси, керівник Колоса нічого не зробив, аби цьому перешкодити, а тому зараз маємо всі проблему можливого будівництва і проїзду важкої техніки через трасу?”
Дійсно – і чого це спортивне товариство не втрутилася в тяжбу із владою, від якої залежить його фінансування, – за землю, яка йому не належала? Причому нарікає йому в цьому саме представник влади!
“Чи вірно, що під поняттям “товариство Колос” йде мова про 4 чи то 6 людей (голова товариства сам плутається в цьому), які претендують на заробітню плату і це все, що цікавить на зараз це товариство, бо більшість районних осередків Колоса в області це або повна фікція, або окремі люди, що насправді працюють у інших установах, а на громадських засадах рахуються в районних організаціях Колоса?”
Пан Барна плутає громадську організацію із підприємством. Громадська організація об’єднує людей не за заробітком, а за загальними інтересами – тому не дивно, що до товариства вони входять на громадських засадах, а працюють у різних установах. А мати чи не мати штатних працівників (“які претендують на заробітню плату”) – то вже справа самого Товариства. А як інакше управлятися, наприклад, з інфраструктурою бази? Взагалі, тут шановному нардепу можна хіба що порадити почитати прийнятий його попередниками Закон “Про громадські об’єднання”.
“Чи правда, що товариство виникло для сприяння і розвитку фізичної культури та спорту, але на ділі робить все, або унеможливити заняття для спортсменів та роботу тренерів (перешкоджаючи використовувати базу, не передаючи спортивну зброю, відмовляючись виплатити своїм працівникам, що обслуговують базу заборговану зарплату і вводячи людей в оману, аби вони написали самі заяви на звільнення)?”
Невідомо, що на це відповів пан Гунтік – хоча, як на мене, тут можна було б обмежитися і одним словом. Інші питання-підказки відбувалися в такому ж саме руслі.
Підсумки цієї серії “чи правда?..”-“чи вірно?..” підвів літописець нардепа: “Всі, окрім Г.Гунтика спільні в одному – вузол можна розв’язати тільки одним шляхом – отримавши біатлонний комплекс у державну або комунальну власність виробити всю необхідну документацію, щоби захистити цей спортивний об’єкт від зазіхань, мати можливість отримувати кошти на капітальні видатки та звертатись до Фонду регіонального розвитку для фінансування побудови нової траси про прокладеним просікам та частково по старій трасі, будівництву нового, відповідно до стандартів біатлонного стадіону, реконструкції та розбудови бази”. Простіше кажучи, щоб було щастя, біатлонну базу у “Колоса” треба забрати.
“Всі” – це учасники цього візиту. Але виникає питання, а що стосовно “Колосу” думають самі спортсмени? Доля підгороднянської бази їх точно турбує – в Інтернеті чимало їх обурень стосовно намагань роздерибанити лиже-ролерну трасу, чимало виступів, що треба зберегти саму базу – але не стосовно необхідності її забирання у “Колоса”.
Отже, у 2012 році влада незаконно роздала частину території біатлонного комплексу.
У 2016 році фінансування біатлонного комплексу (який, коли було фінансування, спортсменів цілком влаштовував) влада скорочує вполовину – внаслідок чого у “Колоса” зараз 160-тисячний борг перед своїми працівниками (http://sports.te.ua/other/12724). Одночасно вона починає кампанію з передачі його іншому, ще не існуючому, власнику – з обіцянками суспільству, що саме нового власника вона завалить грошима і на утримання, і на реконструкцію. На незаконно ж роздані в 2012 році ділянки траси всі вже махнули рукою, і “реконструкцію” комплексу влада збирається робити за рахунок заказника. Причому, проект цієї “реконструкції” ще треба розробити – а без нього всі розмови про фінансування є тільки розмовами.
Згідно нашого законодавства, землі заказника забудовувати взагалі неможна. А якщо, припустимо, і базу у “Колоса” заберуть, і 33 квартал роззаповідають – а грошей на нове підприємство не знайдеться?.. Що тоді? Нове підприємство вслід за “Колосом” збанкручується, а цінна земля навколо Підгороднього лишається… Якщо просумувати всі факти: цінність підгороднянської землі, фактичне узаконення дерибану 2012 року, намагання знищити “Колос” під туманні перспективи майбутнього фінансування, – тільки така перспектива в голову і приходить.
І чомусь в 2012-2013 роках це все називалося дерибаном, а зараз – розвитком спорту! – за об’єднаною схемою Кайди-Щепановського!
На сесії Тернопільської облради 22 грудня голова Тернопільської ОДА і брат народного депутата Степан Барна виступав за перенос розгляд роззаповідання 33 кварталу і створення комісії, яка б розібралася в скоєних в ньому порушеннях – але вже 29 грудня заявив УНІАН, що “Вже з наступного року ми почнемо реалізовувати стратегію відновлення й реконструкції наявних у нас унікальних комплексів. Санної траси у Кременці, лижо-ролерної траси у Підгородньому” (https://ternopil.unian.ua/1703792-nastupnogo-roku-na-ternop…). Через півмісяця брат голови поїде в Підгороднє “рєшати” питання…
