Центр спільних дій проаналізував це рішення та підготував для вас коротку вижимку по ньому, аби ви та ваші колеги були більш обізнані в цій темі.
Яка стадія: ухвалили в першому читанні. Нардепи ще можуть внести зміни у текст.
На кого вплине: громадян, медіа-групи, ЗМІ, журналістів, членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, органи державної влади і місцевого самоврядування, політичні партії, кандидатів на політичні посади.
Що змінює:
- встановлює вимоги до прозорості структури власності суб’єкта у сфері медіа:
- розкриття інформації:
- про структуру власності, що дає змогу встановити осіб, які мають пряму чи опосередковану участь або можливість впливати на управління;
- про ключових учасників медіа та всіх ключових учасників юридичних осіб у ланцюжку володіння корпоративними правами;
- про характер взаємозв’язків між цими особами;
- відсутність трастів серед власників істотної участі у медіа на всіх рівнях;
- відсутність зареєстрованих юридичних осіб в офшорах серед власників істотної участі;
- розширює гарантії захисту дітей від шкідливого контенту: провайдери несуть відповідальність за розповсюдження такого контенту, а онлайн медіа мають інформувати про потенційну шкідливість;
- змінює процедуру покарання за недотримання квот української музики на радіо: якщо квоти недовиконуються більше, ніж на 10% від встановленого рівня, порушник отримує попередження. За понад п’ять таких порушень Нацрада може оштрафувати мовника;
- встановлює обов’язок та порядок спростування поширеної у ЗМІ інформації. Заяву про спростування можна буде подати упродовж 20 днів з дня поширення інформації. Медіа має розглянути її впродовж 14 днів. ЗМІ можуть відмовитись від спростування, після чого особа може звернутись до суду;
- визначає, що Перелік осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України затверджує та веде Нацрада. Вона додає особу до списку за зверненням РНБО, СБУ, поліції чи самої Нацради у разі застосування щодо таких осіб санкцій, вчинення ними злочину, відкриття кримінальних проваджень тощо;
- вперше впроваджується регулювання онлайн медіа;
- вводить механізм відповідальності для друкованих медіа. Нацрада зможе розглядати скарги чи у рамках моніторингу ухвалювати рішення щодо притягнення до відповідальності за порушення закону, у т.ч. до тимчасового блокування веб-сайту;
- вводить механізм співрегулювання медіа, що дозволятиме учасникам ринку без залучення Нацради виписувати деталізовані кодекси мовлення і самостійно вирішувати частину проблем;
- удосконалює норми щодо передвиборчої агітації. Зокрема визначає, що медіа мають поширювати повідомлення про перебіг виборчого процесу без перекручування фактів, інформація про учасників виборів висвітлюється без надання необґрунтованих переваг, а про кандидатів та партії – збалансовано. Також визначає, що вимоги виборчого законодавства щодо змісту, форми, маркування, обмежень та джерел фінансування застосовуються до агітації в інтернеті;
- забороняє роботу в Україні онлайн кінотеатрів країни-агресора.
Що так:
- закон про медіа є одним із кандидатських зобов’язань України для вступу до Європейського Союзу. Представництво ЄС в Україні привітало плани парламенту розглянути цей законопроєкт. Ще у 2020 році Рада ЄС просила Україну якомога швидше розглянути закон про медіа;
- узгоджує законодавство України з Європейською конвенцією про транскордонне телебачення та Директивою про аудіовізуальні медіа послуги;
- підвищує роль саморегулювання медіа.
Що не так:
- політична залежність членів державного регулятора – Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Президент та парламент призначають по половині складу цього органу, що ставить під сумнів його незалежність. Але цей порядок не виправити без змін до Конституції;
- залежність парламентських кандидатів до Нацради від фракцій. Номінувати кандидатів можуть лише фракції, що суттєво обмежує можливість номінування незалежних кандидатів.
Що далі:
- строк внесення пропозицій та правок до законопроєкту продовжили до 21 дня. Це рідкісна практика для парламенту;
- народні депутати очікують у вересні отримати висновок Європейської комісії щодо тексту законопроєкту.
