Такі дані опублікувала програма «Прозорі міста» Transparency International Ukraine у новому дослідженні щодо деколонізації на місцевому рівні.
Аналітики програми проаналізували дерусифікацію назв у 83 містах 23 областей України в період із березня 2022 року по 28 травня 2024 року. Для дослідження обрали 80 міст адаптованого дослідження стану прозорості міст та 3 міські військові адміністрації (Покровську, Краматорську та Херсонську), чий досвід вивчали в минулі роки.
Містами з найбільшою кількістю перейменувань стали Кривий Ріг, Харків, Дніпро, Київ, Запоріжжя, Вінниця, Краматорськ, Кам’янське, Полтава, Одеса.
Натомість на заході країни досліджувані міста мають нижчі показники перейменувань, бо почали позбавлятися від російських назв ще з моменту відновлення української державності в 1991 році.
Водночас у Вінниці, Дрогобичі, Дунаївцях, Мукачеві, Тернополі та Хмельницькому заявили, що завершили очищення міст від проросійських назв. 
Насправді у Тернополі ще залишили вулицю названу на честь радянського військового Карпенка, який насправді ніколи “звільняв” файне місто у 1944 році. Не перейменували вулицю, бо тут жив його син, а тепер внуки воюють на російсько-українському фронті. Насправді, вулицю треба перейменувати, або назвати на честь онуків, якщо заслужили. а не на честь українця, що воював у складі окупаційної радянської армії. Найсмішніше в радянській пропаганді, що свій подвиг Карпенко-танкіст зробив у Великому Ходачкові колишнього Козівського району. Логічно було б аби там за радянських часів назвали вулицю. Але ж москаль пхався чим сильніше забити баки. Тепер так євреї за пів кілометра від своєї зруйнованої синагоги в Тернополі випхалися на центральну вулицю Руську. ВСЕ ЦЕ ПРОПАГНАДА І ДЕМОНСТРАЦІЯ СИЛИ СЛАБШИМ, УПОКОРЕНИМ ЧИ ЗАВОЙОВАНИМ НАРОДАМ.
Найбільше топонімів перейменували у 2022 році, а саме 3284, що становить 42% від загальної кількості змінених назв. У 2023-му міста змінили близько 3 тисяч назв. 
З кінця січня й до середини травня 2024 року міста активізувалися та перейменували понад 1500 топонімів. Деякі міста змінили значну кількість назв буквально в останні дні, відведені законом про деколонізацію. Так, мер Харкова Ігор Терехов видав розпорядження про зміну назви 387 об’єктів аж 26 квітня. Схожа ситуація – в Павлограді та Одесі. Були й муніципалітети, які затягували процес деколонізації. У Жмеринці між опитуванням містян і перейменуваннями минув рік, хоча за законом консультації не можуть тривати понад місяць. А в Миколаєві процес зрушив з місця тільки навесні цього року — голова топонімічної комісії пояснив затримку відсутністю кворуму ледь не на кожному другому засіданні.
«Процес деколонізації супроводжувався низкою проблем. Наприклад, низький рівень комунікації влади з містянами щодо відбору назв, часом слабка активність мешканців у внесенні пропозицій, відсутність реальних інструментів впливу на ситуації, коли очікування містян не відповідали баченню влади. Успішна деколонізація та і взагалі ефективне місцеве врядування потребують чесного і дорослого діалогу влади з громадою та проактивної позиції обох сторін», — відзначає аналітикиня програми «Прозорі міста» Вікторія Онищенко.
Серед позитивних практик можемо відзначити, що деякі міські ради подають інформацію про дерусифіковані топоніми в окремому розділі на своєму вебсайті. Для прикладу, у Дніпрі, Києві, Кропивницькому, Лубнах, Олександрії і Охтирці розробили переліки перейменованих топонімів. Київська міська рада створила окремий дашборд, що містить інформацію про залученість містян до зміни назв. А Сумська міська рада створює також короткі ознайомчі відео про нові топоніми.
У черзі на дерусифікацію лишилися ще принаймні 650 назв в українських містах, тож процеси перейменування топонімів триватиме і надалі.
