Ланцюжки виробництва та постачання «Шахедів»
До нового пакету увійшли компанії повʼязані з виробництвом та постачанням іранських БПЛА типу Shahed:
- Повітряно-космічні сили Корпусу вартових Ісламської революції та пов’язані з ними компанії, що виготовляють і постачають компоненти для іранських безпілотників;
- Російський полігон для тренування операторів «Шахедів» («Військова частина 20924») та його керівництво.
- Мережа російських організацій, афілійованих з АТ «ОЕЗ «Алабуга» та ТОВ «Алабуга Машинері», які відіграють ключову роль у виробництві дронів Shahed. Сюди входять понад 25 компаній, що акумулюють і розподіляють кошти на виробництво БПЛА, постачають критичні іноземні компоненти, беруть участь у виготовленні частин «Шахедів», а також забезпечують виробництво промисловим обладнанням.
- Дві іноземні компанії із Гонконгу та ОАЕ, залучені до експорту іноземних технологій в Росію.
Чому ввели санкції проти найбільшої авіакомпанія Ірану?
Ключовим елементом санкційного пакету стало обмеження щодо компанії IRAN AIR – найбільшої авіакомпанії Ірану, що базується в Тегерані та здійснює як пасажирські, так і вантажні перевезення.
Ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, проти IRAN AIR та її дочірніх компаній двічі запроваджувалися санкції США: у 2011 році (із подальшим скасуванням в межах Іранської ядерної угоди) та у 2018 році через транспортування вантажів для Корпусу вартових Ісламської революції та Міноборони Ірану. Компанія використовувала комерційні рейси для перевезення військового обладнання, зокрема ракетних компонентів, до “Хезболли” в Лівані та Сирії. Також, за даними ЗМІ, IRAN AIR підтримувала режим Башара Асада.
Вересневі санкції на IRAN AIR були запроваджені не лише Україною, але й її західними партнерами. США знову застосували обмеження. Цього разу через постачання балістичних ракет до Росії. Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі оголосив про заборону польотів Iran Air до Лондона. Німеччина та Франція також скасували двосторонні угоди про авіасполучення з Іраном.
Попри швидку реакцію міжнародної спільноти на постачання ракет Fateh-360 до Росії, діям санкційної коаліції, на думку експертів Ради економічної безпеки України (РЕБ), все ще бракує масштабності та ефективності.
«Заборона на польоти може існувати на папері, однак не виконуватися на практиці. Навіть після запроваджених у 2018 році американських санкцій та часткових обмежень Європейського Союзу IRAN AIR роками продовжувала здійснювати регулярні польоти до Європи. На своєму сайті компанія відкрито заявляє, що літає в Кельн, Франкфурт, Гамбург, Лондон, Мілан, Париж, Рим, Мюнхен та Відень.
Подібна ситуація і з другою за величиною іранською авіакомпанією Mahan Air, яка з моменту запровадження міжнародних санкцій встигла обрости десятками підставних компаній та підрядників на території ЄС.
Санкції проти ірано-російської військової співпраці мають носити більш стратегічний та комплексний характер. Недостатньо санкціонувати найбільшу авіакомпанію. Варто ретельно відслідковувати її схеми обходу, слідкувати за іншими гравцями на ринку, блокувати підставні компанії, контролювати європейських авіаперевізників та аеропорти, що співпрацюють з підсанкційними та фіктивними підприємствами», – коментує Старший радник РЕБ Денис Гутик.
Як зробити санкції ефективними?
Важливою є координація між західними партнерами та синхронізація санкційних режимів. Експерти Ради Економічної Безпеки проаналізували обмеження, запроваджені ключовими членами санкційної коаліції, на основі вибірки із 9-ти іранських та російських підприємств безпосередньо залучених до військового співробітництва між Москвою та Тегераном. Результати дослідження демонструють значні розбіжності між західними партнерами. До прикладу, обмеження щодо іранської компанії Sahara Thunder, яка контролюється Міноборони Ірану та брала участь в угоді щодо виробництва «Шахедів» на території Росії, запровадили лише Сполучені Штати.
«Гострий дефіцит синхронізації між членами санкційної коаліції має декілька ризиків. Перш за все, це створює справедливе враження, що координація між партнерами порушена та слабка, кожен має власну позицію та обсяг даних. По-друге, кожна прогалина – це додаткова можливість для обходу, особливо, коли на прогалини перетворюються цілі юрисдикції. Щоб подолати ці виклики не потрібно значних ресурсів – лише ефективний обмін інформацією та політична воля», – додає Денис Гутик.
