Галичанка Софія Окуневська – перша жінка-лікар з Галичини, доктор медицини, науковець і письменниця, член Наукового товариства ім. Шевченка, активна діячка жіночого руху.
У 1884 році Софія вирішує стати лікарем. Їй вдається отримати дозвіл на складання іспитів за гімназійний курс. На цей іспит у Львівській академічній гімназії підтримати Софію прийшли численні її друзі, серед яких Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький, Олександр Кониський та Лука Белей. Іспит пройшов успішно, але постав черговий бар’єр: жінок в Австро-Угорщині не приймали до університетів.
Після кількох безуспішних спроб змінити ситуацію Софія з Наталею Кобринською в 1887 році їдуть вчитися до вишу у Швейцарії, в Цюриху. Перша – на медицину, друга – на економіку. У 1896 році Софія Окуневська-Морачевська видрукувала докторську дисертацію – про зміни в крові під впливом анемії, а затим отримала вчений ступінь доктора медицини. Саме вона, донька русинського пароха з далекого села (народилася 1865р. в селі Довжанка неподалік Тернополя в родині місцевого пароха), стала першою галичанкою, котра здобула університетську медичну освіту.
Довідка Вікіпедії
Софі́я Атанасівна Окуне́вська-Мораче́вська (уроджена Окуневська, нім. Dr.in Sofia Okunewska-Moraczewska; 12 травня 1865, с. Довжанка, нині Тернопільський район — 24 лютого 1926, Львів) — українська лікарка, освітянка, феміністка та ерудитка. Перша випускниця університету і перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині. Першою в Галичині і Австро-Угорщині почала використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією. Уперше в Західній Україні організувала курси для сестер милосердя, курси акушерок, співініціювала створення першої лікарської профспілки. Уклала словник української медичної термінології. Перша гінекологиня в Галичині, відкрила власну лікарську практику, поміж того практикувала у Львові, Швейцарії, Чехії, австрійських таборах Першої світової.
Близька подруга Ольги Кобилянської, соратниця Наталії Кобринської, публікувалася в «Першому вінку» (псевдо Єрина, оповідання «Пісок. Пісок!» і розвідка «Родинна неволя в піснях і обрядах весільних»).
