«Морозного грудневого ранку 1957 року президент Дуайт Д. Ейзенхауер розглядав бюджетні пропозиції, коли його секретар нервово повідомив йому, що 73-річна жінка на ім’я місіс Елеонора Мітчелл з Абіліна, штат Канзас, — вчителька його дитинства в недільній школі — перебуває у вестибюлі Білого дому та просить дозволу зустрітися з ним без попереднього запису, і замість того, щоб персонал чемно перенаправив її, Ейзенхауер буквально побіг коридором, міцно обійняв цю літню жінку та звільнив увесь свій день, щоб випити з нею чаю в резиденції».
Цей момент робить таким захоплююче прекрасним те, що місіс Мітчелл щонеділі з 1907 по 1911 рік навчала молодого Дуайта Ейзенхауера біблійним віршам у крихітному підвалі церкви, змушуючи його запам’ятовувати Приповісті та Псалми, коли він волів би грати в бейсбол, і вона писала йому листи протягом усієї його військової кар’єри — під час обох світових конфліктів, під час його сходження до Верховного головнокомандувача, під час його обрання — завжди звертаючись до нього просто «Двайт» і нагадуючи йому, що «характер важливіший за звання». Ейзенхауер розповів своїм співробітникам, що місіс Мітчелл одного разу змусила його вибачитися перед усім класом недільної школи за гординю після того, як він похвалився перемогою в конкурсі з правопису, навчивши його уроку скромності, який сформував усю його філософію лідерства, і він ніколи не забував, як вона потім відвела його вбік і сказала: «Двайте, колись ти зробиш важливі справи, але ніколи не дозволяй успіху змусити тебе забути, звідки ти прийшов або хто допоміг тобі на цьому шляху».
Під час чаювання в Білому домі Ейзенхауер представляв місіс Мітчелл кожному члену кабінету, який проходив повз, кажучи з щирою повагою: «Ця жінка навчила мене всього, що має значення — поважайте цю пані», і вона м’яко дорікала йому за те, що він недостатньо регулярно відвідує церкву, що розсмішило найвпливовішу людину у світі та змусило її пообіцяти покращити свої справи.
Коли місіс Мітчелл йшла того вечора, Ейзенхауер особисто провів її до таксі, поцілував у щоку та вклав їй у руку конверт із чеком на її церкву та запискою:
«За місце, яке заклало мій фундамент… дякую, що побачили потенціал у фермерському хлопчині-порушнику. Завжди ваш учень, Дуайте».
Що тебе докорінно знищує, так це розуміння того, що Ейзенхауер командував арміями та вів нації, але він ніколи не забував вчителя недільної школи, який навчив його, що справжня сила — це моральна мужність, доводячи, що найвидатніші лідери ніколи не переростають вдячність, і що шанування людей, які тебе сформували, коли ніхто не знав твого імені, — це найпрезидентськіший вчинок, який ти можеш собі дозволити
