У жовтні 1846 року в переповненій хірургічній залі лікарні загального профілю Массачусетсу медицина перетнула межу, з якої вона ніколи не могла відступити. До того моменту хірургія була справжнім випробуванням жаху — пацієнтів стримували, крики наповнювали кімнату, швидкість цінували більше, ніж точність, бо болю було не уникнути.
Тоді Вільям Томас Грін Мортон представив щось радикальне: ефір. Перед скептично налаштованою аудиторією Мортон приклав скляний інгалятор до обличчя пацієнта на ім’я Гілберт Ебботт, у якого була пухлина на шиї. Коли пара почала діяти, Ебботт занурився в глибокий, нерухомий стан. Хірурги почали різати — і вперше не було ні криків, ні конвульсій, ні відчайдушної боротьби.
Пухлину видалили, поки пацієнт нічого не відчував. Коли Ебботт прокинувся, він, як повідомляється, сказав, що відчув лише «ніби йому подряпали шию». Запанувала тиша, а потім благоговіння. Біль, який довго вважався невіддільним від операції, було подолано.
Цей момент, який пам’ятають як День Ефіру, ознаменував народження сучасної анестезії. Хірургія перестала бути випробуванням на витривалість, а стала наукою точності та виживання. Стали можливими довші та складніші операції, рівень смертності знизився, а цілі галузі медицини розвивалися — і все це тому, що пацієнтам більше не потрібно було не спати.
Кожна безболісна операція сьогодні сягає корінням у той тихий театр 1846 року, коли людство зрозуміло, що біль — це не доля, і зцілення нарешті могло початися без страждань.
