Enya – одна з найзагадковіших і найзамкненіших постатей сучасної музики

Вона живе в замку, до якого можна дістатися лише гелікоптером. Це не легенда. Це реальне, свідомо тихе життя Енʼї.

Ейтне Падрайґін Ні Браонейн, відома світові як Enya, — одна з найзагадковіших і найзамкненіших постатей сучасної музики. Беззаперечна королева жанру new age, вона збудувала звукову імперію з ефірних мелодій і неподоланних дистанцій. Не лише від сцени — а від усього світу. Вона авторка музики до фільмів. Володарка чотирьох премій Греммі та авторка п’яти сольних альбомів.
Її ім’я, спрощене для міжнародної публіки як Enya Brennan, походить від англізованої транскрипції ірландської гельської мови. Востаннє вона з’являлася на публіці понад вісім років тому. Відтоді живе усамітнено в замку Мандерлі — вікторіанській резиденції з видом на море в Кіллайні, неподалік Дубліна.
Замок вартістю близько 4 мільйонів євро. Охороняється. Відокремлений. Доступний лише з повітря. Ідеальний прихисток для тієї, хто обрала звук — але не сцену.

Enya – середня дитина в родині — має четверо братів і чотирьох сестер, одна з яких відома співачка Моя Бреннан. Мати Еньї викладала музику в місцевій школі, батько володів місцевим пабом. Дітей заохочували до занять музикою. Енія стала брати уроки фортепіано й вивчати класичну музику.
У 1968 родина Бреннанів створює сімейний гурт, що виконує традиційну ірландську музику. Спочатку група називалася «An Clann As Dobhar», пізніше назва скорочується до Clannad. Після закінчення школи у 1980 до групи приєднується Енія, беручи участь у створенні двох альбомів: «Crann Ull» и «Fuaim» як вокалістка і клавішниця.

У 1982 покидає сімейний гурт і переїжджає до Дубліна, де з менеджером Нікі Райном, що раніше продюсував Clannad, починає сольну кар’єру.
У 1985 кінопродюсер Девід Патнем (David Puttnam) замовляє Бреннан написати музику до кінофільму «The Frog Prince» (1985), а в 1986 BBC замовляє їй музику для документального фільму про кельтську історію і культуру. Ця робота мала величезний успіх, окремі композиції з неї увійшли до новоствореного альбому «Enya».

В 1987 підписує контракт із Робом Дікінсом, головою Warner Music Uk. За його підтримки у 1988 виходить альбом «Watermark», проданий накладом понад 10 мільйонів примірників. Також слід відзначити сингл «Orinoco Flow», що став британським хітом.
Наступний альбом — «Shepherd Moons», що вийшов 1991 року, приніс співачці першу премію Ґреммі в номінації «Найкращий New Age альбом» (1993). Цей альбом також включає риси кельтської традиційної музики.
Наступні сольні альбоми Еньї також відзначеними преміями Ґреммі в цій номінації. Це — «The Memory of Trees», що вийшов 1995 року, (премія — в 1997), 2000 року «A Day Without Rain» (премія — в 2002), в 2005 — «Amarantine[en]» (премія — в 2007).

У ці роки Енія також створює музику до кінофільмів — її твори звучать у фільмах «Green Card» (1990), «L.A. Story» (1991), «Далеко-далеко» (1992), «Sleepwalkers» (1992), «Toys» (1992), «Age Of Innocence» (1993), «Cry The Beloved Country» (1995) та «The Frog Prince».
Композиція Еньї May It Be звучить у блокбастері «Володар Перснів: Братерство Персня». За цю пісню у 2002 композиторка отримує премію Золотий глобус і Оскар в номінації «Найкраща оригінальна пісня». Також виборювала нагороди World Music Award в номінаціях «Найпродаваніша співачка», «Найпродаваніша співачка New Age», «Найпродаваніша ірландська співачка» і виграє нагороду «Найкращий поп-рок сингл» за «Only Time» в Echo Awards.
У 63 роки Енʼя ніколи не була одружена. Не має дітей. Єдина відома компанія — з десятка котів і персонал, що доглядає маєток. Її статки перевищують 100 мільйонів євро, що робить її однією з трьох найбагатших жінок Ірландії.
Її кар’єра почалася у 1979 році разом із братами в гурті Clannad, перш ніж вона обрала сольний шлях. Відтоді Енʼя випустила вісім студійних альбомів і продала понад 80 мільйонів копій по всьому світу. І водночас — ніколи не дала великого живого концерту.
Вона — найуспішніша сольна артистка Ірландії за кількістю продажів. Але її успіх не вимірюється чартами чи турами. Він вимірюється таємницею. Часом, який вона так і не віддала прожекторам. Нотами, завислими між небом і міфом.
Бо Енʼя обрала тишу як партитуру. А самотність — як гармонію.