Фемінітиви, правопис і мовна політика
На початку повномасштабної війни я попросила Кабмін достроково припинити мої повноваження як члена Національної комісії зі стандартів державної мови. Давно закрила для себе це питання, не відчуваю жодної ностальгії за роботою в Комісії і майже не реагую на її «досягнення», але інколи з’являються речі, повз які складно пройти з професійного погляду.
Мушу зробити кілька уточнень щодо нещодавніх коментарів Голови Комісії про фемінітиви.
👉 Правопис і стандарт мови – не одне й те саме
У публічній дискусії часто змішують два різні поняття: правопис і стандарт мови.
Правопис – це система правил написання слів. У світовій практиці він є лише одним із елементів мовної кодифікації. Стандарт мови формується значно ширшою системою інструментів: словниками, граматикою, рекомендаціями щодо мовного вживання, термінологічними базами тощо.
Саме так функціонують мовні інституції у багатьох країнах Європи. Тому твердження про те, що правопис «не зобов’язує використовувати фемінітиви», є формально правильним, але методологічно неповним. Правопис ніколи не зобов’язує використовувати конкретні слова, він лише фіксує можливості мовної системи.
👉 Фемінітиви – елемент мовного планування
Питання фемінітивів в Україні давно вийшло за межі правопису.
Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання у сфері забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, зокрема і щодо використання мови без ознак дискримінації за статтю, і тому в державній комунікації поступово впроваджується практика фемінізації назв посад і професій.
У 2021-2022 рр. в Національній комісії ми розпочали системну роботу з унормування фемінітивів у різних професійних сферах. Разом із командою лінгвістів були підготовлені рекомендації для медичної та дипломатичної галузей на основі Класифікатора професій.
Це була відповідь на реальний запит державних органів, які прагнули використовувати недискримінаційну мову в офіційній комунікації.
👉 Лінгвістичний аспект: як працює гендерна симетрія в різних мовах
Є ще один важливий аспект цієї дискусії суто лінгвістичний. У різних мовах принцип гендерної інклюзивності реалізується по-різному залежно від їхньої граматичної структури.
У мовах аналітичного типу, як-от англійська, цей принцип зазвичай досягається через нейтралізацію гендерної маркованості (chairperson, firefighter, police officer).
Натомість українська належить до флективних мов, у яких граматичний рід є системною категорією морфології. Тому одним із природних механізмів досягнення гендерної симетрії є утворення фемінізованих назв професій і посад. У мовах такого типу гендерна інклюзивність часто реалізується не через нейтралізацію, а через симетрію словотвору, тобто фемінітиви є закономірним елементом розвитку мовної системи.
👉 Проблема не у словах, а у відсутності системної роботи
Сьогодні українському суспільству потрібні не нові суперечки про доцільність фемінітивів. Потрібні чіткі рекомендації, словники, зрозумілі стандарти для різних сфер, зручні цифрові інструменти для пошуку фемінітивів.
Без цього будь-яка мовна реформа перетворюється на нескінченну дискусію.
Фемінітиви – це не тимчасова мовна тенденція і не предмет політичних суперечок. Це частина ширшого процесу стандартизації української мови, який відбувається в умовах суспільних змін і трансформації мовної політики.
І якщо ми справді хочемо будувати сучасну мовну політику, то маємо спиратися не на ситуативні заяви, а на професійну лінгвістичну роботу.
Шануймося.
