Терпіти не можу фальші!

— Привіт, дорогенька! Ну, викладай… як твоє побачення пройшло? Той кавалер хоч виправдав надії?
— Ой, не питай! Це було якесь жахіття, я ледь живою лишилася!
— Та ти що? Невже він навіть не спробував тебе поцілувати?
— Та якби ж то! Він мене так притис, що ледь губи не відкусив… я вже думала, мої філери розсипляться! А потім почав гладити мене по голові — і тут, уяви собі, пара моїх нарощених пасом просто лишилася в нього в руках.
— Тю, невже на цьому все й закінчилося?
— Якби ж то! Далі він взяв моє обличчя в долоні… а я кричу: «Стій, не чави!», бо злякалася, що мій ботокс кудись мігрує. І як вишенька на торті — мої накладні вії зрадницьки перекочували йому на ніс!
— Ну, а далі що? Невже він більше ні на що не наважився?
— Наважився… Почав гладити мої ніжки, але я його миттю відшила… бо згадала, що вранці не встигла зробити епіляцію! Поки я його відштовхувала, два моїх накладних нігтя — цок! — і відлетіли. А він, у пориві пристрасті, так мене згріб в обійми, що мої сідничні імпланти ледь у нього в жменях не лишилися…
— Матір божа… і чим же все скінчилося?
— Він вирішив пограти в гусара і почав пити шампанське з мого туфля!
— Ой, ну це ж так романтично, як у кіно!
— Романтично?! Та він ледь дуба не врізав!
— Господи, та чому?
— Бо він разом із вином проковтнув мій силіконовий коректор для кісточки на нозі, який був у туфлі, і мало не задихнувся!
— І що після цього?
— Тільки-но ми налаштувалися на потрібну хвилю… як у нього з голови злетіла вся шевелюра. Це була перука, уявляєш?!
— Отакої… і що ти зробила?
— Та виставила його за двері під три чорти!
— Але чому? Ти ж сама кажеш, що все тільки почалося!
— Ой, не можу я з такими людьми… Терпіти не можу фальші! Не люблю, коли людина не справжня і соромиться бути собою!