Колись одна харківська письменниця в Тернополі побачила доволі незвичний напис біля громадського туалету: для жінок — безкоштовно, для справжніх українок — за 10 копійок. Для чоловіків — безкоштовно, для справжніх українців — також за 10 копійок.
На перший погляд — ніби дивний жарт. Але насправді в цій дрібниці прихований дуже точний сенс Тернополя
Українка і українець — це не про національність, не про одяг і не про манери напоказ. Це насамперед про внутрішню позицію. Про звичку не хапатися за все безкоштовне лише тому, що така можливість є. Про вміння платити за себе, дякувати за добро і не жити за рахунок чужої щедрості, якщо можеш сам.
Іноді людська гідність починається з зовсім малого — з однієї монети.
З бажання не “проскочити”, не зекономити будь-якою ціною, не зробити вигляд, що “і так зійде”. А чесно віддячити. Заплатити. Подякувати. Не тому, що змушують. А тому, що так підказує самоповага.
Бути просто чоловіком чи жінкою — природно.
А от бути українкою чи українцем — це вже вибір.
Вибір поводитися гідно навіть там, де ніхто не контролює.
Вибір залишатися порядною людиною навіть у дрібницях.
Вибір не забувати про повагу — до себе і до інших.
Є дуже простий спосіб підтримати власну самооцінку: заплатити, якщо можеш заплатити; подякувати, якщо можеш подякувати;
віддячити, навіть коли цього ніхто не вимагає.
Бо справжня шляхетність починається не з великих жестів.
Вона починається з маленької гривні, яку людина готова віддати, аби не втратити себе.
На Тернопільщині незаконно вирубали дерева на 2 мільйони гривень
