Багаторічну загадку напису на камені біля Золочівського замку на Львівщині нарешті розкрито. Зробив це не історик зі старовинними шифрувальними таблицями, а штучний інтелект.
Довгий час напис вважали окультним. Казали, що це масонська клятва, девіз ордену мартиністів або таємний код тамплієрів. 👁 Але все виявилося простіше.
Про це повідомила Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького. Алгоритм визначив принцип кодування і знайшов першоджерело. 
Текст виявився не складним шифром. На камені вирізьблено лише початкові літери слів, а кожну пропущену літеру замінено відповідною кількістю крапок. ШІ правильно прочитав готичне письмо: відрізнив готичну «c», схожу на «r», і розпізнав старовинне довге «ſ» як літеру «s». Далі алгоритм звірив послідовність із 28 початкових літер і крапок між ними з цифровим архівом польської класики у Вікіджерелах. Точний збіг знайшовся у збірці «Тренi» Яна Кохановського — у «Трені XII»:
🇵🇱 Kłosie mój jedyny,
Jeszcześ mi się był nie stał, a ja twej godziny
Nie czekając, znowu cię w smutną ziemię sieję:
Ale pospołu z tobą grzebię i nadzieję;
🇺🇦 В українському перекладі це звучить так:
«Колосе мій єдиний,
ти ще не встиг мені достигнути, а я, твоєї години
не чекаючи, знову сію тебе в сумну землю;
та разом із тобою ховаю й надію.»
«Трен XII» — це плач батька за померлою дитиною. Тому версія про середньовічний орденський шифр відпадає: камінь, найімовірніше, є меморіальним кенотафом XIX століття, який встановили батьки, що оплакували втрату.
