— З її смертю якийсь чорний рік почався — Луценка посадили, потім Юлю. Якби мама була жива, точно би знов на Майдані була. Досі здається, ніби вона жива, просто поїхала в Київ, — каже середня дочка Параски Королюк 43-річна Світлана М’ясковська.
Параска Василівна, більше знана як баба Параска, померла рік тому — 26 листопада.
— Роковини робили завчасу, ше 10 листопада. Сестри так попросили: якраз від’їжджали в Польщу на заробітки. Трохи навіть посварилися, але таки зійшлися, що краще раньше, ніж потім я одна буду. Зібралися чоловік 40, переважно з села. З тих київських багато про бабцю вже забули. Але такі, як Микола Катеринчук, “нашоукраїнець” Михайло Лютий — ті пам’ятають. Передзвонювали.
За рік не вдалося зібрати гроші на надмогильний пам’ятник.
— Після похорону обіцяли помогти з тернопільської “Нашої України”. Я й рахунок відкрила, але так ніхто нічого не переслав. Ті, що могли би помогти — Луценко, Тимошенко, — зара самі помочі потребують. До Ющенка листа писала, то відповіді не прийшло. Будемо своїми силами робити. Поставимо кам’яний хрест із фотографією мами — з орденами, так, як на Майдан ходила. То десь у 15 тисяч обійдеться. Якраз сестри в Польщі трохи зароблять, цього року поставим.
Багато знайомих баби Параски не знають, що вона померла.
— На Новий рік і на її день народження в травні купа людей дзвонили привітати. Подзвонив її друг, який у телефоні записаний як Вацик. Вони перед виборами разом на агітації з мамою були, здружилися. Якогось року на 8 Березня він їй шубу подарував. Цього року в Росію поїхав, то аж відти набрав. Я кажу: нема вже мами, померла. Чую — плаче.
— Мама весь час нам сниться — про щось попереджає. Якось снилося, що йде по вулиці з дітьми-ангелятами. І тільки я її бачу, а сестра — нє. Уже через день у тої сестри дитина захворіла…