Примірники маловідомого раніше широкому загалу Бучацького євангеліє, яке насправді є унікальною памʼяткою укаїнського пергаментного рукопису часів розквіту Галицько-Волинського князівства, за два місяці стане доступне українцям на сучасній мові. Над перекладом рукопису, що на чотири століття древніший від Пересопницького євангеліє, на якому складають присягу президенти, вже зараз працюють спеціалісти-перекладачі, розшифровуючи та адаптовуючи до сучасності тези, оформлені в оригіналі на унікальній галицько-волинській говірці. З благословенням глави Української Греко-католицької церкви блаженнішого Святослава Шевчука, за організацію перекладу взялися члени громадської організації „Земляцтво тернополян у Києві”. Варто зазначити, що саме очільнику Тернопільського земляцтва в Києві Ярославу Фліссаку вдалося віднайти забуте євангеліє в архівах.
— Почалося все років сім тому, коли в розмові зі мною міський голова Бучача Омелян Степанович Оверко згадав про існування такого унікального видання, — розповідає Ярослав Антонович. — За деякий час пошуків по бібліотеках, музеях і архівах Західної України, вдалося дізнатися що вцілілий оригінал рукопису і справді існує, і зберігається в Львівському національному музеї ім. А.Шептицького. Це велике щастя, що така цінність вціліла. Напевне, на певному історичному етапі добрі люди долучилися до того, щоб ця книга стала маловідомою. Інакше, боюся, її чекала б доля тих інших тисяч унікальних книг з української давнини, які за радянської доби були знищені, або просто пропали.
За ініціативи Тернопільського земляцтва, вже зараз вдалося видати в друк невеликий тираж копій євангеліє.
— Завдяки колишньому міністру охорони здоровʼя Зіновію Митнику, екс-першому заступнику міністра внутрішніх справ Володимиру Бедриківському та іншим благодійникам, моя ідея наповнилася матеріальним змістом, і після клопіткої роботи нам вдалося видати копію євангеліє невеликим тиражом. Це унікальне видання вже спрезентоване першому президенту України Леоніду Кравчуку, блаженнішому Любомиру Гузару, Святославу Шевчуку та іншим відомим людям.
Завдяки уродженцю Заліщиків Володимиру Бедриківському з унікальним євангелієм вже знайомі на Тернопіллі.
— Примірники перевиданого рукопису ми вручили парафіянам церкви Павла і Петра в Чорткові, Владиці Бучацької Єпархії Дмитрію, під час інтронізації, прихожанам Борщівських та Заліщицьких храмів. В своїх бібліотеках цю книгу мають Педучилище Чорткова, та тамтешній Інститут підприємництва та бізнесу. Варто зазначити, що саме під час зустрічей на Тернопільській землі і виникла ідея зробити переклад рукопису, і видати його великим тиражем – аби зі змістом унікальної памʼятки могло познайомитися велике коло охочих, — розповідає активіст Тернопільського земляцтва, генерал-полковник Володимир Бедриківський.
Володимир Володимирович зазначає, що існування Бучацького євангеліє, є ще одним доказом того, що Тернопільщина здавна була та залишається важливим духовним центром країни.
— Я гордий з того, що мав можливість долучитися до відновлення з забуття такої цінної памʼятки. Вважаю, що в цей непростий для України час саме такі святині, що пройшли до нас з давнини, можуть допомогти донести сучасним українцям ту мудру духовну силу, що допомагала нашим предкам, в часи Галицько-Волинської доби, сформувати потужну та розвинуту державу, з якою рахувалася вся Європа, — каже Володимир Бедриківський.
Варто зазначити, що рукописне написання Бучацького євангеліє дослідники датують початком XIII століття. Зокрема відомий мистецтвознавець Віра Свєнціцька в своєму дослідженні зазначає, що є підстави вважати, що Бучацьке євангеліє написане в час князювання Романа Мстиславовича, який обʼєднав Галицьке і Волинське князівства, який боровся за обʼєднання усіх князівств давньої Русі, за відродження ролі давнього Києва, або в буремний період малоліття синів Романа-Данила і Василька і регенства їхньої матері Анни. Місцем написання рукопису, можливо, був один з монастирів Волині, не виключено, що це Богородицький монастир с. Городище поблизу Володимира Волонського. Пізніше воно збергіалося в Хрестовоздвиженівському василіанському монастирі в Бучачі – саме звідси і сучасна назва рукопису, дана йому дослідниками. Нажаль до наших часів повний текст євангеліє не вцілів залишилося лише 160 листків. В невідомий час було втрачено його перші сторінки, та деякі з середніх. Однак навіть те що залишилося дає змогу науковцям робити висновок про надзвичайну цінність цього експонату.