Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці липня 2012 року, 55% опитаних дорослих мешканців у віці понад 18 років вважають рідною мовою більше українську, 40% – більше російську, 1% – іншу. Ще 5% не змогли визначитися, яка мова їм рідніша.
96% опитаних мешканців Заходу, понад 70% – Центру та Сходу, майже 40% – Сходу вважають рідною мовою більше українську. Разом з тим, понад 80% мешканців Донбасу, 70% – Півдня, понад половина – Сходу, майже 20% – Центру та Півночі вважають рідною більше російську.
Майже 100% прихильників Свободи, 80% – Об’єднаної опозиції, дві третини прихильників УДАРу, понад половина – партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та «невизначених» вважають своєю рідною мовою українську. Водночас, майже 70% прихильників Партії регіонів, понад половина прихильників КПУ, майже 40% – партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та «невизначених», третини – УДАРу вважають рідною мовою російську.
Майже 80% опитаних не мали протягом останнього року жодних проблем з використанням рідної мови.
Водночас, 8% – мали складності з оформленням (розумінням) офіційних документів, 5% – мали проблеми з розумінням анотацій до ліків, інструкцій з використання приладів, 4% – скаржаться на недостатню кiлькiсть телевiзiйних програм рiдною мовою, для 2% – важко знайти книги, газети, журнали, фiльми рiдною мовою, 2% – отримали відмову в обслуговуванні на рідній мові.
Ще близько 1% мали проблему, коли люди вдавали, що не розуміють їх рідної мови, або їх насильно примушували спiлкуватися нерiдною мовою. Також лише 1% опитаних мали проблеми з можливiстю навчатися (навчати дитину) рiдною мовою, мали проблеми спiлкування рiдною мовою на роботi, мали труднощі знайти спiвбесiдника на рiднiй мовi.
Майже 20% опитаних на Півдні та Донбасі мали складності протягом останнього року з оформленням (розумінням) офіційних документів, кожен шостий мешканець Півдня та кожен десятий на Донбасі мали проблеми з розумінням анотацій до ліків, інструкцій з використання приладів. Як правило, йдеться про людей середнього та старшого віку.
Водночас, кожен десятий мешканець Заходу скаржиться на відсутність достатньої кількості телевізійних каналів рідною мовою, 5% – книг, газет, журналів, фiльмів рiдною мовою.
При цьому від 70% опитаних на Донбасі та Півдні до понад 80% на Сході та Заході та майже 90% – на Півночі не мали протягом останнього року жодних проблем з використанням рідної мови.
На думку 37% опитаних більшого захисту на законодавчому рівні в Україні потребує українська мова, вдвічі менше (18%) – вважають, що більшого захисту потребує російська. Водночас 34% вважають, що обидві мови достатньо захищені на законодавчому рівні. Ще 1% опитаних вважає, що більшого захисту потребують інші мови. Кожен десятий не визначився з відповіддю.
Більшого захисту для російської мови вимагають 45% опитаних мешканців Донбасі, 30% – Півдня і кожен п’ятий на Сході. Водночас, більшого захисту для української мови вимагають маже 80% опитаних на Заході, 44% – в Центрі, третина – на Півночі і Сході.
Менше 40% прихильників Партії регіонів та менше 30% – КПУ вважають, що більшого захисту в Україні потребує саме російська мова, при цьому щонайменше кожен шостий вважає, що більшого захисту потребує українська.
Лише 3% респондентів, які вважають українську мову рідною, переконані, що більшого захисту потребує російська. Так само, лише 12% респондентів, які вважають російську мову рідною, переконані, що більшого захисту потребує українська, водночас майже 40% вважають, що обидві мови достатньо захищені і лише 40% – наполягають на більшому захисті саме російської мови.
34% опитаних швидше підтримують ухвалення закону про регіональні мови (Ківалова-Колесніченка), у т.ч. 16% – цілком підтримують. Водночас, 42% не підтримують цього закону, у т.ч. 29% – зовсім не підтримують. Ще для 15% байдуже до прийняття цього закону, а 11% – не визначились зі своїм ставленням до закону.
59% респондентів, які вважають російську мову рідною, підтримують прийняття закону, проте майже 16% – не підтримують. Водночас, майже 62% респондентів, які вважають українську мову рідною, не підтримують цього закону, проте 14% – підтримують.
Майже 60% прихильників Партії регіонів та понад половина – КПУ підтримують ухвалення цього закону. Також закон підтримують понад 30% прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та «невизначених», чверть прихильників УДАРу. Водночас, понад 90% прихильників Свободи, 75% – Об’єднаної опозиції, 50% – УДАРу ухвалення закону не підтримують.
Не дивлячись на такі радикально різні позиції щодо закону, лише 9% опитаних готові особисто вийти на акції на підтримку цього закону, і лише 16% – з вимогою його скасування. Водночас, від 70 до 80% опитаних не готові брати участі в акціях як на підтримку закону, так і проти нього.
Якщо на Заході понад 40% опитаних готові особисто протестувати проти цього закону, то на Донбасі лише чверть готові вийти на акції на його підтримку. Так, майже 60% прихильників Свободи, третина Об’єднаної опозиції і чверть УДАРу готові протестувати проти закону, водночас на підтримку закону готові вийти лише близько 20% прихильників Партії регіонів та КПУ.
39% опитаних вважають, що цей закон убезпечить російську мову та мови національних меншин від утисків, не згодні з цим твердженням 37%. Чверть не змогли визначитися. З твердженням згодні дві третини мешканців Донбасу і лише 18% – Заходу.
39% опитаних вважають, що цей закон знищує українську мову, не згодні з цим твердженням 47% опитаних. 14% не змогли визначитися. З твердженням згодні майже 80% мешканців Заходу і лише 8% – Донбасу.
46% опитаних вважають, що даний закон розколює українців, не згодні з цим твердженням 42% опитаних. 13% не змогли визначитися. З твердженням згодні понад 70% мешканців Заходу і лише 18% – Донбасу.
Разом з тим, 52% опитаних вважають, що вирішення таких питань як мова потрібно відкласти на період після виборів, не згодні з цим твердженням лише 25% опитаних. 23% не змогли визначитися.
Проте абсолютна більшість опитаних (74%) погодились, що політики використовують питання мови лише для здобуття додаткової підтримки, голосів виборців. Не згодні з цим твердженням лише 12% опитаних. 15% не змогли визначитися.
Важливо, що останні твердження об’єднали як мешканців Сходу, Півдня та Донбасу так і Заходу, Центру та Півночі.
Незважаючи на те, що 70% мешканців Донбасу підтримують ухвалення закону про регіональні мови (Ківалова-Колесніченка), майже стільки ж (61%) погодились з твердженням, що політики використовують питання мови лише для здобуття додаткової підтримки, голосів виборців.
41% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Водночас 51% виступають проти цього. Ще 8% – не визначились.
Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності були майже рівні. Проте, вже у червні кількість противників двомовності (48%) перевищила кількість прихильників (45%), а вже у липні розрив між прихильниками і противниками двомовності вперше виріс до 10% на користь останніх.
Для порівняння у 2009 році рівень підтримки надання російській мові статус державної становив понад 50%, а кількість противників становила лише близько 40%.
Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (85%), Півдня (72%) та Сходу (50%). Якщо на Донбасі і Півдні число прихильників двомовності не змінилося і навіть укріпилося, то на Сході – зменшилося.
Надання російській мові статусу державної підтримують понад 70% прихильників Партії регіонів, дві третини – КПУ, понад 40% «невизначених», майже 30% – прихильників УДАРу.
Серед найбільших противників – виборці Свободи, майже 100% яких не підтримують надання російській мові статус державної, а також Об’єднаної опозиції (71%) та УДАРу (64%).
Серед прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» практично однакова кількість як прихильників (41%), так і противників (45%) двомовності.
42% опитаних підтримують утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 49%. Ще 10% – не визначились. Примітно, що за останні два місяці число прибічників єдиної держави з Росією скоротилося: якщо у 2011 та на початку 2012 років їх було 47-48%, то станом на червень 2012 року їх кількість скоротилася до 44%, а в липні – ще до 42% (найгірший показник за останні два роки).
Порівняно з лютим 2012 року число прихильників утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі серед прихильників Партії регіонів скоротилося з 71 до 60%. Так само як і серед прибічників КПУ (з 85 до 75%).
54% опитаних українців підтримують приєднання України до ЄС. Не підтримують – 34%. Ще 12% – не визначились. Варто зазначити, що протягом останнього року кількість прихильників і противників євроінтеграції практично не змінилася.
Серед найбільших прихильників євроінтеграції мешканці Заходу (74%), дещо менше Центру (59%) та Півночі (56%). Відповідно це понад 80% прихильників Свободи, близько 70% – Об’єднаної опозиції, УДАРу, близько 60% – партії «Україна – Вперед!». Серед найбільших противників – виборці КПУ, понад 70% з яких не підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Прихильники Партії регіонів розділилися у цьому питанні майже порівну: 45% підтримують євроінтеграцію, 42% – не підтримують. Примітно, що серед останніх число прихильників євроінтеграції зросло (з 40 до 45%).
Разом з тим погіршилось останнім часом ставлення громадян до вступу України в НАТО: з 24% – у січні 2011 року, до 20% – у лютому 2012 року та до17% – у липні 2012 року. Не підтримують вступ України до НАТО 70% опитаних. Ще 13% – не визначились.
Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу є лише на Заході країни. Серед прихильників партій вступ до НАТО традиційно відстоюють, передусім, прихильники Свободи.
Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: 2000 респондентів
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)
Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% – не більше 2%, для значень близьких до 10% – не більше 1,3%, для значень близьких до 5% – не більше 1%
Терміни проведення дослідження: 14 – 27 липня 2012 р.
Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська