1 січня українці всього світу відзначають річницю від дня народження Провідника ОУН Степана Бандери. Без перебільшення можна сказати, що Бандера є найяскравішим символом боротьби українців за власну державність. Він — уособлення незламності, безкомпромісності, волі до перемоги.
Для нас, тернополян, особливо важливим є питання збереження традицій, національної пам’яті, поширення патріотичних ідей на всю Україну. В цьому, можливо, наша місія. У кінці 80-х років минулого століття з Тернополя пішло чимало ініціатив. Тут відбувались події, які створювали потужний імпульс для всієї держави. Перші осередки Народного Руху, Товариства української мови, перші багатотисячні антирадянські мітинги, демонтаж пам’ятника Леніну, перейменування вулиць… – ми були прикладом для інших українських міст.
Остання хвиля боротьби за відновлення Незалежності стала величезним цунамі, який починався на тернопільських вулицях. Нас надихали десиденти, упівці… Нас надихав Бандера. У ті часи назва “бандерівці” вживалась нашими опонентами як намагання образити невгамовних західняків, проте ми гордились цією назвою. Ми пишаємось нею і сьогодні.
Тому логічним та справедливим стало спорудження пам’ятника Степанові Бандері у самому центрі міста Тернополя, навпроти будівлі, у якій колись засідала комуністична влада області. Міська рада два роки тому прийняла рішення про найменування цієї частини міста Майданом Героя України Степана Бандери. Бандера був і залишається нашим героєм – натхненником щоденної праці для сьогоднішніх “бандерівців”.
Образ Степана Бандери з’явився у моєму житті завдяки моєму дідусеві Степану Ніколаїшину.
Дід Степан в нашій родині був справжнім авторитетом, українським патріотом. Він все життя пропрацював бухгалтером, а в кінці 80-х був активним учасником національного відродження, одним із засновників Руху в Тернополі. Ми з дідом Степаном народились в один день — 1 січня. Саме дідусь першим розповів мені, що у цей день народився Степан Бандера. Відтоді Бандера для мене став частиною особистої історії.
Мені довелось побувати на могилі Степана Бандери у Мюнхені. Сьогодні він лежить у чужій землі… Сьогодні він не вшанований з належною гідністю українською владою. Проте, я вірю, що ситуація зміниться. Відновлення звання Героя і урочисте перепоховання на батьківщині — це питання недалекого майбутнього. Я про це говорю сьогодні більш впевнено аніж минулого року чи два роки тому. Бо дещо важливе змінилось у нашій країні. У парламенті вперше в історії сформовано націоналістичну фракцію — фракцію ВО “Свобода”. “Свободівці” – продовжувачі справи Бандери.
Герої минулого дають нам приклад і натхнення. Події минулого стають для нас уроком. Бандера і бандерівці дають нам урок любові і віри. Віри в Україну серед ночі безнадії. Любові до України всупереч ненависті ворогів, які були навколо. Вони дають нам урок жертовності і самопосвяти.
Сьогодні ми закладаємо основу майбутнього. Яким буде обличчя української нації завтра? Якими будуть наші міста і вулиці, якими сприйматимуть українців у світі? Це залежить від наших намірів, рішень і дій сьогодні. Від того, що сьогодні відбувається у Парламенті, у міських радах, на вулицях українських міст, у стінах університетів і цехах підприємств, від щоденних справ кожного українця.
Сьогоднішню Україну ми маємо завдяки Бандері і мільйонам героїв. Завтрішня Україна буде результатом нашої праці. Все в наших руках!
Сергій Надал, міський голова Тернополя