Боротьба за Україну не повинна бути звичкою. Колись звання «опозиціонер» треба було заслужити у народу, тепер слово «опозиціонер» стало брендом. І ще недалекі ті часи, коли опозиція ховалась по підвалах, а не розвішувала про себе рекламу по всьому місту.
Я давно шукаю автора слів про те, що з Тернополя розпочинають шлях усі політичні ідеї. І справді, чи зможете Ви назвати хоча-би одну політичну силу, яка досягла політичного олімпу без Тернополя? Тернопіль завжди був столицею своєї держави!
Революції замислюють генії… Згадайте: в Тернополі набув поширення “Народний Рух України”, і хтозна чи існувала би Україна без нашого міста. У 1990-му страйк студентів переріс в повноцінне становлення незалежної держави. Ще тоді кілька десятків тернопільських студентів вирушили з протестами до Києва. З тих часів нам стали відомі імена безпартійних Олеся Донія та В’ячеслава Кириленка, які стояли поряд з тернополянами і згодом стали народними депутатами. А студенти, виконавши свій обов’язок перед своєю державою, повернулись додому.
Революції роблять фанатики… На початку 2000 років в Тернополі розпочався рух проти діючого президента України Леоніда Кучми. Тернопільщина марила своїм президентом. І у 2004-му році ми його отримали. Депутатська більшість в обласних і міських радах належала демократичним силам – Нашій Україні та БЮТ. Тоді половина міста Тернопіль виїхала до Києва в пошуках справедливості. Більшість навіть не могла уявити, що комусь за ці виїзди таки платили, і давайте будемо чесними хоча-би сьогодні – комусь таки платили, а хтось брав гроші. Але Київ знову став містом тернопільських фанатиків. Саме тоді Тернопіль обирав свого президента і був ладен йти за ним за будь-якої погоди і за будь-яких умов.
Рік 2004 став часом “Нашої України” та “Пори”. Чи могли Ви уявити собі тоді у 2004-му Тернопіль без “Нашої України”, Блоку Юлії Тимошенко, “Пори” в обласній, або міській раді? Ми ладні були фанатично йти за ними всюди, уважно вслухаючись у кожне слово. Сьогодні БЮТ-у немає в представницькому органі області і міста, “Наша Україна” вже давно не у фаворі, а “Пора” зникла у небуття. Вони не виправдали надій міста, яке в них вірило…
У той час в Тернополі у молодих хлопців відбирали газетки, які вони роздавали на площі, і ніхто навіть не міг подумати, що ці “агітатори” коли-небудь прийдуть до влади і будуть керувати всією областю.
Рік 2010 став часом “Свободи” і сьогодні Тернопіль не може уявити себе без цієї політичної сили. І знову ми ладні йти за ними за будь-якої погоди і за будь-яких умов, аби лиш би вони виправдали наші сподівання. Сьогодні більшість належить їм. Сьогодні місто належить “Свободі” і воно прагне допомогти їм будь-яким способом. Без дебатів.
Тернопіль вміє вірити. Місто ладне надавати владу всім, хто до неї йде, аби лиш виправдали його надії. В цьому місті так буде завжди!
Вибори 3 лютого 2013 року показали не тільки найнижчу в історії міста явку на вибори, але й виявили те, що місто очікує нових політичних ідей. На виборчі дільниці прийшла лише п’ята частина виборців. Не допомогло навіть героїчне об’єднання трьох опозиційних сил. Але перемога одна, її ніхто не ділить на трьох.
Тернопіль вміє думати і пропускати через своє сито будь-яку політичну силу, яка перестає думати про місто. Хоча-би до тих пір, доки місто не стане другою столицею України, або не знайде свого нового президента! Тернопіль завжди був столицею своєї держави!