Цукровий діабет (ЦД) – це захворювання через свою масштабність, хронічний життєвий перебіг, складність компенсації, ранній розвиток ускладнень, необхідність витрат значних коштів на лікування становить серйозну медико-соціальну проблему.
Всіх хворих на гестаційний діабет умовно ділять на два класи: ті, що не потребують інсулінотерапії (компенсація діабету досягається дієтою), і ті, що потребують інсулінотерапії (за умов суворого дотримання дієти компенсація не наступає). Дієтичне харчування – перший і традиційний метод лікування хворих на ЦД, який застосовується вже понад два століття. Сьогодні ми більш детально зупинимось на основних принципах дієтотерапії цього захворювання, які полягають у наступному: фізіологічне співвідношення кількості білків, жирів і вуглеводів (вуглеводів – 50-60%, жирів – 25-30%, білків – 15-20%); виключення із раціону легкозасвоюваних вуглеводів (продукти, що містять переважно моносахариди); збільшити вживання продуктів, багатих на клітковину; стабільний режим харчування, ізокалорійне розподілення енергетичної цінності харчового раціону, достатнє вживання харчових волокон, мікроелементів, вітамінів. Чільне місце у терапії ЦД займає дозоване фізичне навантаження. Фізичні рухові режими сприяють збільшенню засвоєння глюкози, зменшують потребу в інсуліні, поліпшують кровообіг, сприяють схудненню, що призводить до швидкого зниження рівня глюкози у крові та підвищення чутливості до інсуліну. Фізичне навантаження повинно бути дозованим, нарощуватись поступово, під лабораторним контролем, бути адекватним дозі цукрознижуючих засобів.
У комплексі терапевтичних заходів при лікуванні цукрового діабету важливе місце посідає фітотерапія. Відомо, що в літньо-осінній період року, коли багато плодів, овочів та інших продуктів рослинного походження, хворі почуваються краще, інколи знижують дозу цукрознижувальних препаратів. Гіпоглікемізуючий ефект деяких рослин пов’язаний зі змінами процесів всмоктування, а також із впливом на вегето-судинну збудливість, функцію печінки, зокрема глікогенутворюючу, травного каналу, нирок. Багатьом рослинам властиві жовчогінний, седативний і тонізуючий ефекти, вони збагачують організм вітамінами, мікроелементами, сприятливо впливають не тільки на вуглеводний, а й на інші види обміну речовин та загальну опірність організму.
На сьогодні відомо понад 150 видів рослин, що застосовуються у фітотерапії ЦД та у якості підсолоджувачів. З лікувально-профілактичною метою можуть використовуватись адаптогени (женьшень, елеутерокок, великоголовник сафлоровидний, заманиха висока тощо), рослини, які містять гормоноподібні речовини (кропива дводомна, півонія незвичайна, оман, кульбаба лікарська, конюшина лучна та ін.), регулятори обміну речовин (спориш, мучниця звичайна, звіробій, пирій повзучий, сухоцвіт багновий, чорниця), рослини, багаті на вітаміні, органічні кислоти, легкозасвоювані вуглеводи та інші біологічно активні речовини (шипшина, брусниця, горобина, суниці лісові, ожина, малина, гранат та ін.), городні культури (бобові, буряк червоний, капуста, шпинат, топінамбур, чистець лісовий та ін.).
До найбільш розповсюджених лікарських рослин у лікуванні ЦД належить квасоля звичайна, шовковиця, кульбаба лікарська, кропива дводомна, лопух великий, горіх грецький, дев’ясил високий, козлятник лікарський та ін. Тому дієта хворих на ЦД повинна включати рослини, які містять важливі органічні та неорганічні компоненти, а також гіпоглікемізуючі чинники.
Таким чином, гестаційний діабет є дуже важливою медико-соціальною проблемою через значну поширеність цієї патології та її несприятливий вплив на перебіг вагітності, а також на стан плода. Застосування рослинних цукрознижувальних засобів дозволяє оптимізувати лікування цукрового діабету, зокрема у вагітних, за рахунок зниження доз гіпоглікемізуючих препаратів, а також усунути розвиток небажаних ефектів.
Матеріал підготувала лікар акушер-гінеколог вищої категорії Поліклініки Медікус, кандидат медичних наук, доцент Світлана Володимирівна Лукащук-Федик