Приріст в 11%, який показала українська промисловість за підсумками 2010 року, уряд і Президент вже встигли охрестити справжнім проривом вітчизняної економіки, що свідчить про остаточний вихід з кризи. Успіхи наших промисловців дійсно виглядають вражаючими на тлі їхніх колег із розвинених країн. Але насправді наші показники багато в чому були забезпечені за рахунок статистичних трюків, — повідомляє видання «Деловая столиця».
За високими показниками ховаються статистичні маніпуляції, головна з яких — спотворення інфляційних даних. Згідно інформації Держкостата за підсумками минулого року ціни виросли на 9,1%. Тоді як по розрахунках незалежних економістів зростання цін в 2010 р. досягло 13–15%. Маніпулювання статистичними даними відбувається ще на етапі збору інформації. «Як правило, пік підвищення цін доводиться на кінець місяця. Наприклад, пригадаємо кінець квітня — переддень травневих свят і початок сезону фруктів і ягід, кінець серпня — підготовка до школи, нового ділового сезону, новий урожай, кінець грудня — підготовка до новорічних свят. В цей час ціни завжди йдуть вгору через підвищення попиту. А ось дані для обробки статистичним відомством збираються до 20 числа кожного місяця. Таким чином, статистика не фіксує реальної інфляційної картини досліджуваного періоду», — пояснює директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин.
Занижена інфляція автоматично покращує офіційні показники зростання промислового виробництва і національного продукту. «Показник промислового виробництва, який публікується Держкомстатом, як і приріст ВВП вже враховує зміну цін протягом року. Тобто, грубо кажучи, від певного номінального приросту „віднімається” рівень інфляції і виходять реальні темпи зростання. Що менше офіційний рівень інфляції, то менше потрібно „віднімати” від номінального об’єму. Отже, тим більше „реальні” темпи приросту. Про пряму залежність в цифрах говорити складно, оскільки і на промислове виробництво, і на ВВП, і на інфляцію впливають безліч чинників. Але така тенденція є. Відповідно, якщо уряд захотів продемонструвати вищі темпи зростання ВВП або промислового виробництва, то простіше штучно занизити темпи зростання цін, чим „нагнати” зростання, якого насправді не було», — пояснює Василь Юрчишин.