Якщо минулого тижня п’ятдесятикілограмовий мішок борошна вищого гатунку на одній із городенківських гуртових баз можна було придбати за 155 гривень, то у п’ятницю його взагалі не було в продажу. Продавці розповідають, що напередодні завезли цей стратегічний товар уже дорожчим і реалізували практично всі мішки по 185 гривень. На вітрині — там, де зазвичай стояло борошно різного фасування, — порожньо. Малий вибір макаронних виробів, нема асортименту печива (його тут пропонували іноді до двадцяти видів!).
На початку тижня не було борошна й на місцевій пекарні. ЇЇ власниця Світлана Ємельянова спочатку «списала» дефіцит на проблеми з доставкою, адже на Хмельниччині, де беруть цей товар, замело. Та опісля була прикро здивована тим, що за п’ятдесятикілограмовий мішок треба віддати вже на сімнадцять гривень дорожче. Це потягнуло й підвищення ціни на хлібо-булочні вироби , тож відпускають їх тепер уже на десять копійок дорожчим: «Прикарпатський», приміром, — по 3,1 гривні, за «соціальний» житній треба викласти на пекарні три гривні. Цікаво, що чимало споживачів саме тут їх і купують: буханці завжди свіжі та трохи дешевші, без торгівельної надбавки. Беруть навіть некондиційні, бо пекарі реалізують їх зі знижкою.
В районному управлінні економіки такий ажіотаж вважають необґрунтованим, хоч вважають, що подорожчання зерна загалом у країні і вплинуло на ціну борошна. Та поки українські службовці доскіпуються до причин підняття цін на хліб, прості люди думають, як виживати. Приміром, мешканка села Стрільча Ольга Ленюк пригадала, що в сусідньому Поточищі можна придбати борошно місцевого помолу. І тепер, коли ще не долягають сільськогосподарські роботи, буде сама випікати хліб, повідомляє “Майдан”