Кореспондент “Свободи” поспостерігав, як триває один робочий день міського голови Тернополя
Міський голова Тернополя Сергій Надал – перший націоналістичний міський голова України. Уже протягом перших трьох місяців після місцевих виборів тернополяни зауважили, що головною прикметою роботи свободівця є послідовне виконання передвиборчих обіцянок. Чи важко бути міським головою і скільки доводиться працювати, аби реалізовувати задумане, – у запропонованому читачам репортажі з кабінету міського голови-націоналіста.
На стіні – ікона і портрет Степана Бандери
Виїздити до Тернополя довелося рано-вранці – робочий день у Сергія Надала розпочинається о 7.30. Графік дуже напружений, тож все заплановане фіксується у щоденнику, який, окрім самого міського голови, паралельно веде й помічник, аби не траплялося “накладок”. Плани складають заздалегідь, проте зазвичай графік доводиться змінювати через непередбачувані обставини та нагальні питання. Так сталося й цього разу. На 8.15 міський голова Тернополя терміново їде у третю міську лікарню, аби встигнути на нараду, яку головний лікар проводить зі своїми підлеглими. “В області відбувається реорганізація сфери охорони здоров’я, – розповідає Сергій Віталійович. – Ми запланувати впровадити спеціалізацію лікарень. Необхідно, щоб одна лікарня була базовою, інша – швидкої допомоги, а третя – лікарня реабілітації. Але зміни – це завжди непросто. А особливо ж тоді, коли декотрі люди перекрутять інформацію і подадуть її так, як вони самі її зрозуміли. Раптом з’явилися особи, які збирають підписи нібито проти закриття лікарні, хоча про жодне закриття мова й близько не йшла. Тому їду на нараду, аби донести до медиків правдиву інформацію”, – розповідає Сергій. На нараді Сергій Віталійович пояснює колективу лікарні, що насправді є у планах міської ради. Наприкінці розмови стає зрозуміло, що медики сприймають ініціативу міської влади цілком позитивно. На цей день в приміщенні лікарні заплановані також громадські слухання з цього питання, а тому медики братимуть у них участь вже володіючи повною та достовірною інформацією.
Після зустрічі з лікарями пан Сергій повертається до свого робочого кабінету. Кабінет міського голови Тернополя доволі великий. Багато простору і нічого зайвого. На стіні – ікона та портрет Степана Бандери. Тернопільський голова розповідає, що усе тут переробив на свій смак. Пофарбували в інший колір стіни, пересунули меблі і замінили штори. На Водохреща цей оновлений кабінет ще й освятили. У цих стінах Сергій Надал тепер проводить більшу частину свого життя.
І справді, робота у кабінеті міського голови в буквальному значенні цього слова – кипить. Приміщення хоч і немаленьке, однак нагадало мені вулик, куди безперервно, наче бджоли, входять і виходять люди. Співробітники міського голови розповідають, що у їхнього начальника і вдень, і ввечері є відвідувачі, відбуваються зустрічі, наради. Чимало питань могли б вирішувати профільні заступники, однак Сергій Віталійович, кажуть, хоче сам бути у курсі всіх справ.
Часу на обід не вистачає
Мені одразу впадає у вічі, що у команді Сергія Віталійовича переважно молоді люди. “Команду підбирали виключно за професійними якостями. Ці люди, звісно, не працювали все життя у місцевому самоврядуванні, однак вони компетентні кожен в своєму напрямку, мають нове бачення стратегії розвитку міста, живуть новою епохою, звикли до нових технологій, хочуть бачити Тернопіль новим, сучасним і розвиненим”, – зауважує Сергій Надал.
Для прикладу, помічник міського голови Максим Черкашин познайомився із Сергієм Надалом лишень в листопаді минулого року на зустрічі у рамках проекту “Майбутній міський голова для молоді”. “До того я працював у Києві, де звик до стрімкого темпу праці, а тому, переїжджаючи сюди, боявся потрапити в “сонне місто”. Натомість тепер я завантажений на 120 відсотків. Працюю з восьмої ранку до восьмої вечора. І такий ритм життя мені цілком імпонує. До “шефа” мені, щоправда, ще далеко. Пан Сергій приходить на роботу значно раніше, додому йде зазвичай уже після десятої”, – розповідає Максим.
Об 11 годині Сергій Віталійович проводить робочу нараду з головними лікарями міста. На ній розповідають про особливості реформування медичної галузі та спростовують чутки про закриття однієї з лікарень. Після цієї наради – інші численні зустрічі у кабінеті міського голови. Обговорюють проведення сільськогосподарського ярмарку на території міста, що надасть можливість людям купляти продукцію в місцевого товаровиробника за максимально низькими цінами. Йдеться також про відзначення “Свята зими”. Колись це свято було традиційним і тепер місто взялося за відновлення старих гарних традицій.
Близько першої години йду з будівлі міськради на півгодини пообідати. У Сергія Віталійовича в цей час тривають зустрічі, а перед кабінетом вже сформувався ланцюжок нових відвідувачів. Коли обідає міський голова і чи входить це в його розпорядок дня – я так і не довідався. Максим розповів, що за увесь час, відколи працює з Сергієм Віталійовичем, ще жодного разу не бачив, щоби той обідав. Максимум – це чай.
Автомобіль – кабінет на колесах
Наступну поїздку заплановано у дитячий садочок №21 – на другу годину. Час збігає, а до кабінету міського голови все приходять і приходять нові відвідувачі. З останнім із них Сергій Віталійович прощається уже на сходах при виході з будівлі. Думаю, хоч у машині буде час на маленьке інтерв’ю. Де там! В авто до нас сідає чоловік, з яким дорогою також вирішують робочі питання. З’являється таке відчуття, що перемістилися з одного кабінету в інший – менший, але на колесах. Проїхали, мабуть, хвилини дві. Телефонує помічник Максим. Розвертаємось, їдемо до будівлі міськради, забираємо Максима, і – гайда в садочок, куди уже направду запізнюємося.
Водій Сергія Віталійовича Володимир розповідає, що графік роботи у “шефа” просто шалений, а тому він і сам мусить до нього пристосовуватися. “Доводиться їздити, куди треба і коли треба, незалежно від того, яка погода, година чи день в календарі. Кожного дня декілька виїздів Тернополем, нерідко доводиться й у вихідні працювати, часом їздимо вирішувати питання в інші обласні центри”, – розповідає Володимир про особливості своєї роботи.
Минає хвилин п’ять, і ми уже під’їжджаємо до садочку. Педагогічний колектив та батьки вихованців на приїзд міського голови чекають в актовому залі. Причина такої зустрічі – неприємний випадок. У цьому садочку розбили кілька ртутних термометрів. Про випадок своєчасно не повідомили у відповідні інстанції, а тому завідувачеві дошкільного закладу зробили догану. Під час зустрічі батьки та колектив навчального закладу просять не звільняти керівника дитячого садочку, оскільки вона є сумлінним працівником та має авторитет і повагу серед батьків. Як пізніше мені пояснили, рішення про звільнення керівника уже ухвалено, однак до міського голови почали звертатися чимало батьків із проханням залишити “старого” директора дитсадка, а тому Сергій Віталійович приїхав вислухати людей.
Від садочку їдемо на “Ярмарку молодіжних ініціатив”. Завдання цієї ярмарки – реалізувати соціально-важливі проекти місцевої влади за допомогою тернопільських громадських організацій, а також надати можливість представникам Тернопільської міської ради ближче познайомитись зі спектром роботи неурядових організацій. На ярмарці присутні представники 27-ми громадських організацій.
Європейський тип керівника
Цікаво спостерігати, як пана Сергія на ярмарці увесь час запрошують від одного намету до іншого, діляться з ним своїми ідеями, роблять міні-презентації, фотографуються з міським очільником, дарують йому маленькі сувеніри, дехто навіть просить написати побажання. Що важливо – жодній людині Сергій Надал не відмовляє, нікого не минає. Максим Черкашин розповідає, що громада Тернополя починає потроху звикати до такого європейського типу керівника, який не вибудовує захисного бар’єру між собою і людьми. Характерною рисою міського голови-свободівця є його відкритість перед людьми. Сергій Надал двічі в місяць проводить прийоми громадян, на які може записатися кожен охочий. Сергій Віталійович пригадує, що на перший прийом прийшли близько 60 осіб, а тому важко було приділити кожному достатньо часу, щоби реально з’ясувати ту чи іншу проблему. Тепер же намагається в середньому приймати 30 осіб за день – не більше.
На ярмарці міського голову обступають і місцеві ЗМІ. Із представниками “четвертої влади” у Сергія Надала, як сам він зізнається, склалися досить добрі відносини. “Моя особиста позиція, яку я нав’язую усій своїй команді, – це максимальна відкритість перед ЗМІ. Якщо чогось не договорюєш або ховаєшся, то це працює лишень проти тебе. Звичайно, є ряд ЗМІ, що належать нашим політичним опонентам, але й з ними даємо собі раду. Якщо говорити загалом про інформаційний простір Тернополя, то є значно більше переваг, ніж недоліків. Знову ж таки, цей негатив, який все-таки інколи трапляється, змушує мене ретельніше обміркувати свої кроки”, – зазначає Сергій Надал.
Після цього заходу ми сідаємо в машину і повертаємося назад у міську раду. На міського голову чекають чергові зустрічі та консультації, які, вочевидь, триватимуть до пізнього вечора. Завтра субота, а на ранок запланована ціла низка справ. Сергій Віталійович зізнається, що сім’я уже звикла до такого режиму праці, який триває безперервно ще з часу виборчої кампанії. А тому намагається вділяти час доньці та дружині хоча б в неділю. Роботу міського голови свободівець називає складною та відповідальною, однак із негативних моментів своєї діяльності скаржиться лишень на неефективність деяких робочих зустрічей. “Дуже багато приходить чиновників із питаннями, які, властиво, нічого не варті, але це забирає дуже багато часу. Складається враження, що декому просто хочеться “виговоритись”. Не прийняти їх чи не вислухати – це також неправильно. Насправді, я дуже практична людина. Я звик ефективно використовувати робочий час. Якщо я роблю якусь роботу, то намагаюся спрогнозувати, який буде результат”, – каже Сергій Надал.
Провівши один день в режимі роботи міського голови Тернополя, переконуюся, що об’єми праці, яку тут виконують, – справді величезні. І що не кожному таке під силу. А втім – мовчу. Нехай цю роботу оцінюють ті, для кого вона робиться, – тернополяни…
