Колись веселі «Брати Гадюкіни» вибухнули хітом «Боже, не дай дотягнуті до пенсії». У майбутнє, чи що, заглянули? Геніальний реформатор Сергій Тігіпко робить все, щоб ця пісня стала гімном мільйонів українських громадян
Свого часу мене навчили проштовхувати в текстах, які підлягають подальшому вичитуванню начальством, незручні умовиводи. Якщо є ризик викликати невдоволення цензора, в текст запускається так звана «біла собачка» – який-то вже зовсім безглуздий і безграмотний пасаж. Цензор біліє і жорстко викидає його, зате акуратно виписана і така потрібна автору теза швидше за все в гарячці пропускається.
Видатний реформатор Сергій Тігіпко чудово засвоїв «метод білої собачки». У своїх публічних виступах про грізний наступ на нас пенсійної реформи Сергій Леонідович чинно погоджується з «деякими недопрацюваннями» проекту, вказує на ті місця, які неодмінно будуть виправлені. Тим самим заколисує слухачів, відводить їх від думки про божевілля пенсійної реформи в цілому.
Зручно, до речі, якщо народ і зовсім, «рвонувши тільняшку», вчинить черговий Майдан. Може, адже пенсії це тонка матерія, яка стосується рішуче всіх. Так ось, влада вийде до людей, показово замінить букви в законі, покивавши покаянно і – по суті, пенсійна реформа відбудеться в зручному для влади вигляді. А люди вгамуються …
Втім, займатися ловлею «собачок» зараз немає сенсу (та хоч тому, що пенсійні реформатори наклонують нових). Варто звернути увагу і на ту обставину, що обговорення майбутніх пенсій відбувається якось односторонньо. На нас розчулено дивляться з телеекранів і ведуть роз’яснювальні бесіди, обіцяють вал соціальної реклами. Зате громадське обговорення ведеться паралельно з розглядом законопроекту в парламенті. До чого таке обговорення? – питання суто риторичне. Цікавіше звернутися до старанно прихованим підводних каменів закону про забезпечення реформування пенсійної системи.
Перш за все слід зазначити, що влада робить все, щоб перекласти відповідальність за соціальне забезпечення людей похилого віку на самих старих. Але при цьому не робить жодних кроків для гарантування соціального захисту. Так, планується велику увагу приділити т. н. другому і третьому рівню пенсійного забезпечення. Говорячи людською мовою, кожен повинен буде сам – частиною в примусовому, частиною в добровільному порядку – відраховувати кошти на безбідне існування в старості.
Між тим, директор Світового Банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер (попередньо він, звичайно, мляво похвалив пенсійну реформу в Україні) зауважив, що Україна гостро потребує створення належних інституційних передумов і функціонуючих ринків капіталу. «Введення накопичувального рівня пенсійної системи може стати реальністю, але лише за умови, якщо платники внесків будуть упевнені в тому, що їх накопиченням нічого не загрожує і вони інвестовані належним чином», – наводять слова пана Райзера «Коментарі». А тепер, шановні платники внесків, задайте самі собі питання: чи впевнені ви в тому, що вашим накопичень нічого не загрожує?
На сьогоднішній день не створено фонди, де будуть зберігатися гроші працівника до його виходу на пенсію. Крім того, зазначає глава Національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук у своїй статті для «Української Правди», «слід замінити монополізованої державою управління Пенсійним фондом на тристоронню: держава – роботодавці – профспілки. Це посилить контроль, збільшить відповідальність сторін у процесі наповнення фонду і розподілу його коштів а також стане основною перепоною для корупції в цій сфері ».
Необхідність такого кроку Мирослав Якібчук пояснив просто: до виходу на пенсію доживають лише 25-30% чоловіків. А це означає, що у Пенсійного фонду щороку повинні залишатися значно більше коштів, ніж декларується.
Говорити про суто етичну сторону збільшення пенсійного віку для жінок ми не будемо. Зауважимо лише, що надання жінці права укладати шпали зовсім не свідчить про гендерну рівність. Звернімося до іншої сторони проблеми. Щонайменше 2 мільйони вакансій, на які можуть претендувати молоді спеціалісти і робітники, будуть зайняті жінками пенсійного віку. Звісно ж: жінка не пішла на пенсію, тим самим створила проблему зайнятості … власному синові або внучці. Здається, у службах Сергія Тігіпка чудово знають, що вже сьогодні рівень офіційного безробіття серед молоді становить більше 30%. Крім того, 47% молодих фахівців змушені працювати не за фахом через відсутність необхідних вакансій. Знають, але Сергій Леонідович у своїх публічних виступах намагається про це не згадувати …
Давайте згадаємо про людей у погонах. Тут теж цікаво виходить: військовим і правоохоронцям збільшено термін вислуги до 25 років. Нема чого теоретизувати про те, у що таке збільшення виллється в майбутньому. Досить того, що відбувається сьогодні.
Автор цих рядків нещодавно зустрів свого знайомого офіцера. Виявляється, офіцер спішно пішов у відставку за вислугою. Чому? Та тому що злякався збільшення терміну вислуги, і, як виявилося, злякався не він один. «І що тепер?» – Запитав я. «А дуже просто, – відповів офіцер. – Побігли всі, хто тільки міг. В армії тепер одні маразматики генерали і молоді лейтенанти »…
Так, дорогі читачі. Ми з вами за вислугою втекти не зможемо, тому залишається одне – уважно вислуховувати солодкий спів реформатора Тігіпко. А воно буває цікавим. Взяти, наприклад, інтерв’ю Сергія Леонідовича для «5 каналу».
Питання простий і невигадливий. Чи буде пенсійна реформа боротися із соціальною несправедливістю – коли держчиновникам і простим громадянам пенсії нараховуються за зовсім різному принципом? Реформатор Тігіпко був категоричний: соціальна несправедливість в іншому. Це коли пенсії затримують на кілька місяців. Яке? Лихо відмазатися.
Правда, потім пан Тігіпко якось мляво зауважив, що так, ми неодмінно прийдемо до зменшення пенсій держчиновників. А поки повинні всерйоз задуматися про реформування системи нарахування заробітної плати … Як і коли прийдемо – неясно, але наші реформатори, за словами Сергія Леонідовича, «займаються цим паралельно».
Загалом, ще раз згадуючи Гадюкіних, «До церкви йди, гриби збирай. Жіттє коротке – колись потрапиш до раю », повідомляє «Фраза»