Складній філософській стрічці відомого американського режисера Терренса Маліка вдалось увійти в групу лідерів 64-го Каннського кінофестивалю. Разом із шістьма найвищими місцями цьому фільму пощастилося очолити рейтинг журналу Le Film Francais, передає ІТАР-ТАРС. Нова робота Терренса Маліка викликала запеклу полеміку серед критиків. Режисер знімав фільм багато років. Головне питання — про що він? Відповідь гранично проста — про все! Про людину, Бога, життя, смерть, космос, про природу, про народження Всесвіту, яке асоціюється з народженням дитини: про еволюцію світу, що асоціюється з суперечливим дорослішанням людини; про руйнування людини і світу; про радість, гіркоту; про те, що треба народити сина, побудувати дім і посадити дерево. Це екранна симфонія, тому всі епізоди покладені на музику (список використаних у фільмі симфонічних творів займає декілька сторінок). Формально «Дерево життя» — про американську сім’ю 1950 років. Один із трьох синів (у сучасності його грає Шон Пенн) згадує про свої складні взаємини з батьком — Бредом Піттом, про рано виникле між ними чоловіче суперництво, про любов і ревнощі до молодшого брата-погодка, якого батько любив більше. Брат у 19-му віці загинув, і це викликає тепер особливі емоції. Кожен кадр буденного життя теж побудований так, що тільки й залишається роззявити рота. Моментами здається, що щось подібне бачив у Годара, Тарковського, Сокурова, Кубрика. Але, мабуть, не буде перебільшенням сказати, що нічого красивішого кінематограф ще не породжував. Один із висновків режисера полягає в тому, що людині не дано розумом зрозуміти задум Всевишнього, проте в неї завжди є можливість підкорятися законам Всесвіту. В останньому випадку на людину сходить особлива благодать, яка дозволяє їй стати щасливою частиною Дерева життя.