Довгою, майже в двадцять років виявилася дорога до храму у вірних православної церкви Київського патріархату села Іванівна. Ще на початку дев’яностих визріла мрія збудувати свій храм. Було обрано гарне місце і почалися роботи. Але це тільки легко казати «почались роботи», а насправді це велика і наполеглива праця, яку довелося здолати обраним громадою людям, які взялися за будову. Це насамперед завдяки основному будівничому храму Петру Мудрому, фундаторам, нині покійним Ярославу Вовку, Михайлу Хортіву, Йосипу Величку. І багатьом іншим, хто працею, грошима, молитвою наближав час завершення будівництва. І от зараз можна сказати: Божий храм у Іванівці збудовано. Постав він величний, гарний, на природній горі зразу при в’їзді у село під покровительством святого Юрія Переможця. Урочистості з остаточного завершення будівництва церкви і розпису стін відбулися минулої неділі. Цього ж дня було освячено престіл.
На таке величне свято до іванівчан приїхав Владика Тернопільський і Бучацький преосвященний Нестор. Він разом із священиками, серед яких був і благочинний району, настоятель храму Єднання Християн Заходу і Сходу Підволочиська отець Тарасій Махніцький провів чин освячення. Високих духовних гостей прихожани вітали запашним короваєм разом зі своїм священиком, настоятелем храму отцем Ігорем Саламандрою.
В новому, гарно оздобленому храмі велично і хвилююче звучали молитви Святої Літургії, яскраве, лагідне весняне сонце зігрівало душі прихожан під обходу церкви, пробивалося через вікна усередину, освітлюючи натхненні вірою обличчя прихожан і гостей. А прийшли розділити радість урочистого освячення храму в Іванівці не лише представники православних, але й інших християнських конфесій, які діють у селі, представники районної влади —перший заступник голови райдержадміністрації Іван Йосипович Фік, сільський голова Михайло Петрович Базюк, головний інвестор і орендатор земель Богдан Степанович Олійник, директор ТОВ «Агро-млин» Богдан Ярославович Вовк і багато інших.
Кожен, хто прийшов цього гарного дня у Іванівську церкву, відчув, наскільки великою силою є громада, яка має єдину мету. Тоді люди можуть дуже багато. Вони збудували храм для себе, для дітей і онуків во славу Господню. І стояти йому віки, і не заросте травою забуття до цього храму стежина, повідомляє Гомін волі.
