Педіатр поліклініки Медікус проводить консультативні прийоми дітей з питань діагностики, лікування і профілактики різних захворювань дитячого віку, визначає об‘єм лабораторних та інструментальних обстежень, потребу в огляді профільних дитячих спеціалістів, надає конкретні поради по харчуванню, догляду і реабілітації пацієнтів з урахуванням їх індивідуальних вікових особливостей..
НЕПРОШЕНІ ГОСТІ
У дитячому віці суттєву небезпеку для здоров’я створюють гельмінти. За результатами досліджень в Україні розповсюджені більше 20 видів цих паразитів. Діти серед усіх заражених складають біля 90%. Особливо висока захворюваність спостерігається в дитячих колективах. Збудник передається через забруднену яйцями гельмінтів воду, харчові продукти, контактно-побутовим шляхом (через посуд, іграшки, білизну, забруднені руки, немиті фрукти, тощо. При деяких видах гельмінтів джерелом зараження виступають домашні тварини.
Вплив гельмінтів на організм дитини є різноманітним і характеризується ураженням багатьох органів і систем. Більшість гельмінтів живуть і розмножуються в кишечнику. Для забезпечення своєї життєдіяльності вони поглинають з їжі дитини найбільш цінні білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни. Позбавляючись певної кількості вказаних харчових інгредієнтів, дитина втрачає масу, іде затримка росту і розвитку. Деякі гельмінти, присмоктуючись до слизової кишечника, живляться компонентами крові, що призводить до анемії. Наявність гельмінтів у травному каналі порушує моторну і секреторну функцію кишечника, змінює мікробний пейзаж, пригнічує місцевий і загальний імунітет. На тлі гельмініозу розвиваються хронічні гастродуденіти, ерозивні гастрити, коліти, ентерити тощо. Знижується вироблення травних ферментів, втрачається апетит і нерідко відмічається його «збочення». У різних паразитів свої смаки, тому в деяких дітей виникає пристрасть до солодкої, кислої, гострої їжі.
Гельмінти можуть викликати кишкову непрохідність, ураження легень, дискінезію жовчевивідних шляхів. Дифузні зміни в печінці з утворенням численних кіст характерні, зокрема, для ехінококозу.
Продукти обміну і розпаду гельмінтів призводять до появи інтоксикаційного і токсико-алергічного синдромів. Діти стають дратівливими, апатичними, порушується сон, турбують головні болі, болі в суглобах, литкових м’язах, знижується працездатність, з’являються шкідливі звички ( гризти нігті, смоктати пальці, висмикувати волосся на голові). Частими є різні алергічні прояви: дерматити, кон’юнктивіти, риніти, загострення ( або поява ) бронхіальної астми. Гельмінтози сприяють розвитку респіраторних вірусних інфекцій, інфекції сечової системи, вульвовагінітів.
Отже, гельмінтоз – це хвороба всього організму. Велика кількість видів гельмінтів і різноманітні клінічні прояви вимагають професійного підходу до вирішення цієї проблеми. Оптимальним варіантом є своєчасне звернення за допомогою до лікаря-педіатра.
● Поміняйте своє ставлення до гельмінтозу як «другорядної» хвороби.
● Привчіть дитину постійно мити руки перед прийомом їжі, після відвідування туалету, прогулянки, контакту з тваринами.
● Не займайтеся самолікуванням. При підозрі або наявності гельмінтів виберіть дорогу, яка веде до лікаря, а не до аптеки. Кожний із видів гельмінтів передбачає своє лікування.
● З профілактичною метою( не лише два рази у рік) проводьте обстеження дитини на гельмінти. Методи обстеження визначить лікар.
