Чи є справжня журналістика на Тернопільщині?

Поділитися

Скоріше ні, ніж так. Не хочемо в жодному разі принизити коллег-журналістів. Але журналістика як явище у нашому медійному просторі є фантомом.  Чому? Відповідь точно знають коллеги по роботі. Для непосвячених можемо зазначити: чи нормально ви сприйняли б слова сусіда чи товариша , які б почали регулярно вчити  вас жити, а також як підливати вазони, мити вікна, стильно взуватися, сексуально жувати, патріотично усміхатись  і просто час від часу промивати мізки. Напевно, що ні. Навіть без напевно. До чого ведем: законодавче поле, власники ЗМі, керівництво рекламного відділу, політики, держслужбовці найвищого рангу постійно втручаються в  роботу тернопільських редакцій. Особливе місце в цьому гріху займає «телефонне право».

Того писати не варто, то «не формат». Якщо цих «зачепити», то вони не дадуть рекламу, а того боронь Боже згадати, бо нашле перевірки. І це не лише в Тернополі чи у районах. Це явище відбувається масово по всій Україні.  Після таких «планьорок» у приватних ЗМІ руки опускаються. Про гідну оплату праці мовчимо взагалі.

Але є ще гірші умови. Так, у це складно повірити, але комунальні ЗМІ перебувають ніби в рабстві і мають ще й дякувати за такий стан справ.  Адже їм з бюджету раз на рік «капає копійка». За це вони повинні так «вилизати» району чи обласну владу, щоб ті були задоволені. І не просто в публікаціях про супер-пупер дбаючу владу, але й навіть в анекдотах не можна допустити крамоли!

Тому не дивуйтесь, що  періодично твориться  в районках.  Люди не витримують знущань.

Політичної журналістики на Тернопільщині майже не існує. Під час виборів ніколи й не було. Була і є реклама і антиреклама. Це в конвеєрній масі. Окремі автори мають мужність написати те, що не йде в розріз з їхніми переконаннями. Проте, на Тернопіллі майже не має і не було авторитетних політичних аналітиків. Є обслуговуючі  чи готові обслужити фахівці. За 10 чи 5 тисяч доларів провести інформаційну кампанію. За 500 гривень чи пляшку горілки написати статтю. Ще років 5 тому так і було.

Але суспільство мусить рятуватись від цього дурдому. З’явився інтернет. На Тернопільщині, відповідно, кілька інтернет-видань, популярних блогів. Приємно, що декілька сайтів в нашому краї мають читацьку аудиторію значно більшу, ніж традиційні паперові ЗМІ. У  редакціях газет дивуються, чому сайти їхніх видань мають відвідування «нижче плінтуса». Підкажіть у коментарях до цієї публікації.

Про ставлення до телевізійних новин можна почитати в коментарях на інтернет-блогах. Благо, зявився ютуб і можна все побачити. А в неті й оцінити. І “Про все” розміщає відеоролики. Інколи перегляди аж зашкалюють, але оцінка побачено в коментарях чи дописах на електронку яскраво свідчить: люди у нас розумні. “Піпл у нас все підряд не хаває”.

Але й інтернет не є панацеєю, оскільки до 60% населення нашої  області ніколи не бачили комп’ютера. Проте, Тернопілля вже й не таке «забите». З 24 місця в Україні чотири роки тому ми піднялися  на 14 за кількістю інтернет-користувачів. Наша область переживає справжній інтернет-бум, який ще також відбувається у 4 областях.

Ледь не забули. Навіть такий фетиш, як корреспондент всеукраїнського видання нині обмежений випусковим редактором, який вказує зі столиці: ця тема цікава, а всі решта – ні. За замовлений матеріал  платять гонорар, а решта – твій клопіт. Де хочеш – там і публікуй. Як нині пересічній людині пробити інформаційну блокаду в час інформаційного буму?

Здається, правда в не пошані.  Не у “форматі”. Нібито. А насправді – якщо  видання не доносить правду, то читач «голосує» гривнею,  що впливає на тираж, кліком в неті чи пультом по каналу.   Але минають вибори, ситуативні союзи, модні тенденції і  тимчасові проекти, “струйові” видання із сотнями тисяч екземлярів тиражу «міліють». А правда в пам’яті людей залишається.

Тож бажаємо усім коллегам , щоб не міліли джерела вашої творчості.  Але й постійна журналістська «спрага»  підштовхувала до нових вершин.

Віталій Мацюк, Іван Ладан

Олег Сиротюк з тернопільської “Свободи” розповів про недоліки і досягнення

Експедиція-сплав Стрипою та Дністром