Сьогодні ми друкуємо другу частину розмови.
– 15 березня 2009 року відбулись дострокові вибори. За цей час прес-служба місцевої ВО «Свобода» написала чимало позитивних матеріалів про діяльність ваших депутатів. А які Ви бачите недоліки чи мінуси?
– Не можу сказати, що я задоволений всією роботою. Завжди є можливість удосконалюватись. Насправді у 2009 році ми зіткнулись з новим для себе масивом роботи: до того ми були опозиційною політичною організацією, яка оцінювала дії влади та давала їм оцінку та пропозиції щодо дій. З 2009 року ми стали частиною представницької влади, отримавши найбільшу фракцію. З тих пір ми навчились чимало нового. Це був перший досвід. Якийсь період часу довелось переглядати рішення облради попередньої каденції, готувати свої пропозиції. Це класична ситуація в якій опиняється будь-який керівник з приходом на нову посаду. За цей час наші депутати виросли у своєму досвіді, професійності. Але межі вдосконалення не має. Ми над цим працюємо, проводимо навчання депутатів, запрошуємо фахівців-консультантів з різних сфер. Напрацювали багато рішень. Але обсяг роботи, яку необхідно зробити, ще дуже великий.
– Пане Олеже, Ви у «Свободі» з 1999 року. Що можете розповісти цікавого? Що Вам запам’яталось найбільше за ці роки?
– Так. Я у всеукраїнському об’єднанні з 1999 року. Очолював міську і обласні організації. Це тривалий період не лише мого життя, але й життя країни. Багато знакових речей відбулось, чимало виборчих кампаній пройшло. Пам’ятаю часи, коли ми не мали доступу до ЗМІ. Доволі часто люди, які приходили на зустрічі з лідерами Свободи, зі сльозами на очах говорили, що вірять нам, що ми остання їхня надія. Це зобов’язувало. І надавало і надає зараз сил до боротьби і плідної роботи. Сьогодні я розумію, що зробив правильний вибір, прийшовши у «Свободу».
– Чи не переживаєте Ви, що масовий допуск на провідні національні телеканали, зіграє з Вами злий жарт? Практично щотижня українці бачать і чують Тягнибока і його соратників на всіх телеканалах, які належать хто-зна кому в Україні, але далеко не патріотам. Існує думка, що з Вас ліплять вже ворогів для значної частини країни, готують до наступних президентських виборів, щоб відіграти завідомо програшну партію 1999 року «Кучма-Симоненко». Тільки замість «червоної загрози», якою лякали Західну Україну, будуть націоналізмом лякати Схід.
– Якщо говорити про загальнонаціональні телеканали, різноманітні «ток-шоу», то якщо у «Свободи» є запрошення на прямі ефіри, ми завжди їх приймаємо. Адже ми можемо там виступити, озвучити свою думку, позицію. В прямому ефірі цього не виріжеш, як під час підготовки новин, коли в синхронах часто спотворюють думки політиків. Щодо власників телеканалів, то українців там немає. Одна з тез у передвиборчій програмі «Свободи», говорить про те, що необхідно оприлюднити, хто є власниками телеканалів в Україні. Тоді люди чітко розумітимуть, в залежності від того, хто фактично володіє каналом чи радіостанцією, чому саме так подаються на них новини.
До речі, нас запрошують не лише на загальнонаціональні телеканали. Але й на програми в Харкові, Донецьку інших містах. Якщо перед програмою не виставляють рахунок, скільки це коштує, то ми з радістю йдемо. Бо був значний період в нашій історії, коли ми й за гроші не мали змоги розмістити свою політичну рекламу. Нині ж усі розуміють, що не рахуватись з нашою позицією не можна. Ми маємо у суспільстві підтримку. Соціологія дає нам 6% під час виборів до Верховної Ради. Тому така політична сила не може бути позбавлена мікрофона. Спроба замовчувати «Свободу» підбурить суспільство до інших кроків. А те, що ми маємо змогу виступити – це нам на позитив. Якщо це хтось хоче використати проти нас, то він глибоко помиляється.
– Ви тривалий термін очолювали обласну організацію. Чому Вас не переобрали?
– Це питання мені вже ставили журналісти. Відповім ще раз: коли я прийшов в організацію, ще студентом, то не прийшов її очолювати. Просто працювати з людьми, близькими за духом і за світоглядом. Будучи студентом, зазнав тоді й перших репресій. Але відчуття побратимства, значимості наших справ для людей, захоплювало. Обіймати керівну посаду в Свободі – це не привілей і не нагорода, а велика відповідальність і великий обсяг роботи, і не є таємницею, що у Всеукраїнському об’єднанні «Свобода» система заохочень діє в першу чергу лише для рядових членів партії. Зараз я очолю інший напрям роботи в нашій організації. Було прийнято рішення про моє переведення. Це звичайний етап у розвитку організації.
– -Чим будете займатись?
– Скажу так: готуємо певний напрямок роботи. Не буду озвучувати, чим конкретно займатимусь. Про це розповім для «Про все» в окремому інтерв’ю.
– Чи була у Вас розмова з Олегом Тягнибоком напередодні звітно-виборної конференції?
– Звичайно.
– Чи була ймовірність, що Вас не переоберуть?
– Скажу прямо. Це не є таємницею. Це прописано у статуті, який є у відкритому доступі. До конференції я знав, що будуть зміни.
– Чи правда, що Олексій Кайда балотуватиметься до Верховної Ради по тернопільському мажоритарному округу?
– Таке рішення приймається політрадою ВО «Свобода». Питання кандидатів у мажоритарних округах ще не проговорювалось. Жодних рішень ще не прийнято. Але це буде незабаром.
– Скажіть, а чому інформаційно притихла кампанія щодо перегляду результатів виборів по окремих мажоритарних дільницях. Зокрема, на одному з округів було вкрадено перемогу у вашого брата. Недоброзичливці стверджують, що керівництво «Свободи» часто неформально зустрічається з переможцем вашого брата. Більше того, в інтернет-просторі є роздуми, що ваш брат виступив розмінною монетою. Крім того, нібито вам спеціально «львівські побратими» не дозволили укріпити позиції в депутатському корпусі міської ради.
– Справа по цьому округу та ще кількох – у прокураторі. Зараз я не можу чітко вам сказати на якій стадії. Були спочатку висновки міської прокуратури. Це було десь у грудні минулого року. Після звернення міськради обласна прокуратура скасувала рішення міської. Направили справу на дорозслідування. Зараз справа на рівні правоохоронних органів. Стихло чи ні, але справа перебуває у юридичній площині. Завершиться, то можна буде говорити про відновлення справедливості. Те, що були сфальсифіковані результати виборів на трьох округах – не викликає сумніву в нікого. Але у нас є дивна правоохоронна система, яка займається не правоохоронними діями, а наданням платних послуг. Які при бажанні і наявності ресурсу можна замовити…
– Наскільки Ви розчаровані законодавчим полем України? Адже ваша політсила стільки обіцяла зробити, але зіткнулась з таким бар’єром, як і ваші попередники.
– Безперечно, місцеве самоврядування не забезпечене ефективною законодавчою базою. Ми обмежені в прийнятті рішень. Обласна рада – надбудова місцевого самоврядування, яка не наділена повнотою представницької влади. У 2009 році ми були неприємно здивовані, коли хотіли приймати важливі рішення, писали у рішеннях зобов’язати Тернопільську обласну державну адміністрацію зробити те і те, а нам кажуть, вибачайте, Але за законом ви можете лише рекомендувати. А це означає, як захочуть, так і зроблять. Це в принципі є неправильно. Як і формування бюджетної системи. Держава, відповідно до закону, делегує певні повноваження на місця в освіті, медицині, культурі тощо але не забезпечує це фінансово, хоча повинна, згідно закону. Тоді місцеве самоврядування змушене покривати багатомільйонні видатки, не забезпечені з державного бюджету, місцевими надходженнями, хоча ці кошти мали б йти на інші цілі, на розвиток. Але незабаром парламентські вибори. Будемо мати фракцію у Верховній Раді – будемо ініціювати відповідні зміни в законодавстві. Також ініціюватимемо право громад відкликати народних обранців, які нічого не роблять. Якби люди могли впливати на місцевого міліціонера, суддю чи прокурора, то й вага громади зростала б. Зараз територіальна громада позбавлена права захищати свої права. Один з яскравий прикладів це ситуація в селі Бертники Монастириського району, де проти місцевої громади був поданий судовий позов обласною адміністрацією. Вдумайтесь, іменем України хотіли забрати землю у селян. Не секрет, що нині часто люди не можуть захистити свої інтереси, а справи у правоохоронних органах вирішуються корупційними схемами. Схожа ситуація із землями запасу у Підволочиському районі. Виконавча гілка влади віддає землю кому завгодно, а точніше сама собі. Ми розуміємо, що при цій системі влади це вирішити позитивно на користь громади практично не реально. Все вирішується в Києві, а не в обласних центрах. Тому не є дивним вже, що голова Тернопільської ОДА каже беріть хліб і сало та їдьте до Києва вирішувати питання. Виходить, місцеві громади – статисти, з яких лише вимагають.
Продовження розмови – читайте на днях. У ній ви дізнаєтесь чи декларуватимуть доходи голова Тернопільської обласної ради, міський голова Тернополя та інші депутати-«свободівці», чого бракує Олегу Тягнибоку і хто кращий менеджер – Сергій Надал чи Олексій Кайда.