Якось ранком в понеділок я із задоволенням вирушила у поїздку, аби відвідати чотири з двадцяти дев’яти центрів «Вікно в Америку», відкритих за сприяння Посольства США в Україні: у Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях, пише Хезер Фабрікант, Заступник аташе з питань культури Посольства США на сайті http://usembassykyivukr.wordpress.comЯ ніколи не була у жодній з цих трьох областей, тому мені було дуже цікаво побувати в нових для мене куточках України. Кожен регіон України можна порівняти з вікном, що проливає світло на різнобарвну та гарну країну і ії народ. За нашою програмою «Центри «Вікно в Америку» в Україні» створено мережу інформаційних центрів, що розміщені в українських бібліотеках, де українці, які цікавляться нашою країною, можуть отримати додаткову інформацію про США, переглянути американські фільми, вивчити англійську мову, поспілкуватись з американцями та попрактикувати англійську з носіями мови. Аби переглянути повний список центрів «Вікно в Америку» в Україні, натисніть тут. А тим часом я розкажу далі про те, що мені найбільше запам’яталося з поїздки.
Бабусі на велосипедах – подорож Центральною та Західною Україною
Центр “Вікно в Америку” у Хмельницькому
Поки ми їхали у мікроавтобусі, заваленому книжками, плакатами та DVD-дисками, призначеними для наших центрів «Вікно в Америку», я думала про те, що мені дуже пощастило жити протягом деякого часу в Україні та робити таку цікаву роботу. По дорозі у Вінницькій області ми проїхали над гарною річкою Тетерів, береги якої були щільно усіяні дачами та жовтими соняшниками, що сягали обрію. Я думала про соняшникову олію, що виготовлена з цих золотих медальйонів і продається на ринках. Я пірнала у затінок соковито зелених дерев, що зберегли свою зелень через часті дощі цього літа. Я також спостерігала за бабусями на велосипедах, щедро завантажених їхнім крамом. Мотоциклісти та далекобійники з однаковим завзяттям мчалися по вибоїстих дорогах. Корови паслися поруч із шосе, а коні скакали по футбольних полях. Трактори то заїжджали то з’їжджали з дороги, а старомодні вантажівки, прикрашені написами “Молоко” чи зображеннями хліба буквально пролітали повз нас. Запах горілої трави час від часу залітав до авта і от ми, нарешті, побачили знак з мозаїчної плитки, який засвідчував, що ми заїхали у Вінницьку область.
Це вже не вікно, а ворота в Америку!
Центр “Вікно в Америку” у Тернополі
Наш перший візит був до грантоотримувача програми Посольства США «Демократичні гранти» Подільського агентства з регіонального розвитку (ПАРД), щоб обговорити їх новий проект щодо сприяння чистій екології та розвитку через «Зелену школу». Під час цієї зустрічі ми також мали нагоду поговорити з волонтером Корпусу Миру Майклом Діксоном, архітектором, який, хоча і нещодавно прибув до України, але вже встиг зробити неймовірні ескізи проекту для місцевого музею під відкритим небом.
Через пару дверей далі ми завітали до центру «Вікно в Америку» у Вінниці, де я виступила із доповіддю про освітні програми за підтримки посольства США в Києві. У переповненій кімнаті зібралося більше 50 українців, у тому числі випускники нашої програми FLEX (Програма обміну для майбутніх лідерів) та програми Summer Work Travel (Працюй та подорожуй влітку), що уважно слухали презентацію, задавали питання і ділилися власним досвідом. Я показала їм IPad2 і електронну книгу Kindle, які ми хочемо подарувати кожному центру «Вікно в Америку» наступного місяця під час щорічної конференції, яка цього разу проходитиме одночасно із популярним щорічним Книжковим форумом у Львові.
Центр “Вікно в Америку для майбутніх лідерів” у Тернополі
Багато вчителів зацікавились програмою TEA (Програма педагогічної майстерності та досягнень вчителів шкіл Євразії та Південної Азії), а студенти були зацікавлені в отриманні додаткової інформації про те, як вони можуть вступати до американських університетів за програмами ім. Фулбрайта та Маскі, що координуються офісом IREX. Я рекомендувала їм підтримувати зв’язок з Американськими Радами з міжнародної освіти в Києві, та поговорити з радником EducationUSA, з яким можна зв’язатися електронною поштою. Я також розповіла про величезну кількість стипендій для українців в університетах США та спеціальні грантові можливості, які могли б допомогти їм з оформленням вступних документів, візами та оплатою стандартизованих тестів. На закінчення один з активних учасників зустрічі сказав, що він думає про центр «Вікно в Америку» не просто як про вікно, а як про «ворота в Америку».
Після запитань і відповідей, ми знову застрибнули до нашого мікроавтобусу і вирушили до Хмельницького, куди ми привезли книги, плакати та брошури для нового центру «Вікно в Америку». Наступного дня ми відвідали центр «Вікно в Америку» в Тернополі, зустрілися з його керівником, яка веде власний блог англійською мовою та щойно створила сторінку для цього центру у соціальній мережі Facebook. Згодом ми відвідали «Вікно в Америку для майбутніх лідерів» у Тернополі, де зустрілися із завзятим директором, яка також веде блог для центру, а також наповнює канал відео бібліотеки на Youtube, викладає фотографії на Picasa, презентації на Slideshare, Issuu, а також про кілька інших блогів, з якими ви можете ознайомитися тут і тут.
Почаївська Лавра
Нарешті наша дводенна поїздка-марафон по чотирьох українських областях до чотирьох центрів «Вікно в Америку» добігла кінця! На зворотному шляху ми зупинилися в історичному місці – величній Почаївській Лаврі, яка є вражаючим поєднанням мистецтва та духовності.
Ця поїздка відкрила мені очі на ще більшу кількість чудес України, а також продемонструвала неймовірну роботу наших центрів «Вікно в Америку», яка робиться по всій Україні!
Слідкуйте за офіційним відкриттям наших центрів «Вікно в Америку» у Хмельницькому та Керчі в найближчі місяці.