Свято День залізничника було засноване в Російській Імперії в 1896 і приурочене до дня народження імператора Ніколая I, котрий почав будівництво залізниць. Довгий час після здобуття Україною незалежності воно, як і за часів СРСР, відзначалося у першу неділю серпня. Та у 2000 році Президенту України була внесена пропозиція про відзначення Дня залізничника 4 листопада. Ініціативу новообраного генерального директора «Укрзалізниці» Георгія Кірпи було підтримано.
Та чому дату проведення свята вирішили змінити? Справа у тому, що саме 4 листопада 1861 року з Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на території сучасної України. Цей день вважається початком історії залізниць в Україні.
Заступник голови Тернопільської ОДА Юрій Желіховський сьогодні привітав представників даної галузі із професійним днем та з нагоди свята залізничника нагородив грамотами обласної державної адміністрації працівників залізниці, які віддані своїй щоденній справі та сумлінно трудяться на ниві залізничного транспорту України.
Та як живеться їм – залізничникам нашого краю? Володимир Косенко працює провідником уже 15 років і зізнається, що бути постійно в роз’їздах йому доволі непросто: «Життя так складається, що рідних бачу надто рідко, адже робота вимагає цього, але, якщо спитаєте мене чи зміг би я залишити її, то я скажу «ні»…Мені іноді здається, що це не я її вибрав, а вона мене». Пан Володимир говорить, що зараз жити залізничникам стало набагато краще, в порівнянні з минулими роками, адже у 2011 їх зарплата зросла на 18 % та збільшилось коло соціальних гарантій для працівників «Укрзалізниці».
А взагалі, залізниця з моменту свого виникнення відігравала унікальну роль в суспільстві. Це не просто засіб пересування – це кровоносна система сучасної економіки…А ще, вона несе радість побачення з близькими та коханими і безкінечну романтику казкової подорожі.
Лілія Куленич