1 грудня 1991 року українці підтримали Акт про незалежність України, ухвалений Верховною Радою України 24 серпня 1991 р., висловившись, таким чином, за незалежність України. Тоді у референдумі взяли участь 31 млн. 891,7 тис. громадян, або 84,2% загальної кількості включених до списків. З них підтримали Акт 28 млн. 804,1 тис. громадян, або 90,3%.
Відтоді, змінилось чотири президенти, 16 прем’єр-міністрів, половина з яких звинувачувалася у розкраданні державних коштів у великих розмірах. У Верховній раді засідають депутати шостого демократичного скликання. На думку голови ОДА 2007-2010рр Юрія Чижмаря, за ці роки влада так і не змогла наповнити реальним змістом ідею незалежності.
— Минуло 20 років з того дня, коли ми, українці, вперше за свою багатовікову історію піднялися вище “малоросійства”, яке нав’язували нам ззовні. І як єдина нація прийняли рішення будувати власну державу. 90,23% українців, у т.ч. близько 85% Донецької, Луганської та Харківської областей, незалежно від національності, мови, релігійних уподобань, партійної приналежності обрали шлях незалежності. Незалежності від імперії, яка гарантувала нам мінімальні соціальні блага, але натомість відбирала право думати по-українськи.
Де ж поділася та єдність сьогодні? Чому через 20 років українців, які жалкують про розпад Радянського Союзу стало аж 46%? Чому українців, які мріють про відновлення Радянського Союзу стало 15%, а ще 15% вважають за доцільне утворити на базі країн колишнього СРСР тісні політичні союзи? (дані агентства “Рейтинг” станом на грудень 2010 року).
Кожного року ми фактично втрачали по 1% громадян, які готові безумовно відстоювати нашу незалежність. Причина банальна: за ці роки українська політична верхівка не змогла наповнити реальним змістом ідею незалежності. Її люди розуміють як можливість краще жити у своїй країні, бути захищеним своєю владою. І це відрізняється від наукового визначення.
Натомість, корупція, збідніння населення, свавілля правоохоронних органів та багато іншого стало синонімом “української незалежності”. Радянські партійні функціонери залишилися паразитувати у владі, а демократи, з втратою Чорновола, довели лише своє вміння проголошувати полум’яні промови на мітингах та повну неспроможність управляти державою. У державі продовжується процес згортання національної ідентифікації. Українська мова, українська церква, українська історія і культура перестають бути пріоритетними цінностями.
Задумайтеся, чи влаштовує вас це? І хто, як не кожен з нас, має щодень відстоювати рідну мову, історію, віру і культуру.
Тим часом на 1 грудня у Тернополі пройшов ряд урочистостей з нагоди відзначення річниці Незалежності. Вранці в обласній бібліотеці для дітей відбулся відкриття виставки «День, що увібрав століття», а також презентація слайдів «Державні символи України» і вікторина «Чи знаєте ви Україну». В Державному архіві Тернопільської області відкрилася виставка «Крок до незалежності». В центрі європейських студій Тернопільського національного економічного університету відбулося засідання «круглого столу» за участю лідерів політичних партій та громадських організацій. Урочисте зібрання громадськості області та концерт-творчий звіт мистецьких колективів Лановецького району «Воля України – це її життя» розпочалося о 17 годині в приміщенні Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім.Т.Г.Шевченка.