Новий Закон “Про вибори народних депутатів України”, як би не хотілось назвати його компромісним, є черговою змовою парламентських партій з метою максимально гарантувати свої інтереси на виборах. Влада отримала мажоритарні округи, а парламентська опозиція через 5% бар’єр усунула від виборів політичних конкурентів – ВО Свободу, Удар Віталія Кличка, Громадянську позицію та ряд партій із блоку Наша Україна. Таким чином, ПР домовилася з опозицією про поділ влади у майбутній Верховній Раді. Вибори без вибору. Така єдність при голосуванні у парламенті мала місце лише у 2010 році, коли опозиція додала свої голоси до необхідних 300 за зміни до Конституції, які передбачали додатковий рік їх повноважень. А влада отримала повноваження за Конституцією 1996 року. Що з цього вийшло?
І смішно виглядає аргумент опозиції про те, що вибори за новим законом стали прозоріші. Почуємо їх коментарі після виборів. На мою думку, якщо правоохоронні органи не спрацюють на упередження порушень виборчого законодавства, то “каруселі” і підкуп виборців зроблять свою справу.
А норма закону, згідно якого бюлетені зберігаються п’ять років, не має стримуючого значення. Адже з 25 норм Кримінального кодексу України, що містяться у статтях 157, 158, 158-1, 158-2, 159 та 159-1 і передбачають кримінальну відповідальність за порушення виборчого законодавства тільки у двох випадках термін притягнення до відповідальності більше п’яти років від моменту скоєння злочину (частина 1 ст.49 КК України). А оскільки Верховна Рада, згідно статті 76 Конституції України, обиратиметься на п’ять років, то перевірки бюлетенів у ближчі п’ять років не відбудеться, а отже спливе термін для притягнення до кримінальної відповідальності. В такому випадку боятися відповідальності членам виборчих комісій нема чого. Невже опозиція цього не знала?
Також у мене є тверде переконання, що ще до жовтня 2012 року закон буде змінено простою більшістю без участі опозиції. І усі “компромісні” норми можуть бути відкориговані або нівельовані на користь влади. Так стаття 52 закону про вибори яка дозволяє одній особі одночасно балотуватися до Верховної Ради України за списками політичної партії в багатомандатному виборчому окрузі та бути кандидатом в одномандатному виборчому окрузі дає можливість опозиції реально поборотися за перемогу в мажоритарних округах. Але оскільки така норма рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року визнана такою, що не відповідає змісту Конституції України, то є велика ймовірність її скасування.
Але закон вже прийнятий і сьогодні варта задуматися про скоординовані дії опозиції на виборах, оскільки ні фінансово ні організаційно жодна партія не в змозі забезпечити належний контроль в усіх округах. Що стосується єдиного кандидата, то це логічний крок. Жодна опозиційна партія не володіє достатньою кількістю прохідних кандидатів для висування в усіх мажоритарних округах. Але є небезпека, що наявність лише одного опозиційного кандидата на окрузі полегшить задачу “очистки” округів від “неугодних” опозиціонерів. І якщо проголошувана опозицією політика єдиного кандидата зрежисована владою, то українське суспільство очікує чергове розчарування.
Юрій Чижмарь, голова Тернопільської облдержадміністрації 2007-2010рр.
