Випробування граблями триває: об’єднання партій Яценюка і Кириленка – до чого доведе?

22 грудня партії “Фронт змін” і “За Україну!” оголосили про своє нібито об`єднання. Арсеній Яценюк та В`ячеслав Кириленко сказали, що вони з цього дня – «єдина команда і всі свої дії будуть координувати і погоджувати». Звучить як знущання над здоровим глуздом: “Ми підписали угоду, основні пункти якої – загальний список на парламентських виборах 2012 року, і після виборів об`єднання політичних партій в одну політичну силу”.

Чому, запитується, об`єднуються не ДО, а ПІСЛЯ виборів?

Укрупнення політичних сил через злиття ідеологічно близьких партій є одним із небагатьох плюсів закону про вибори, який заборонив участь у виборах блоків. Та логіка політичного процесу передбачає об`єднання справді ідеологічно близьких політичних сил. А що бачимо у випадку «Яценюк + Кириленко»?

Люди, нині об`єднані партією “За Україну!” є, поза всяким сумнівом, ідеологічними політиками. Важко сказати, по яких пунктах В`ячеслав Кириленко, Ярослав Кендзьор, Іван Стойко, Ксенія Ляпіна НЕ зайняли в останні роки ідеологічну позицію. Від ОУН-УПА до НАТО. А ось Арсеній Яценюк за останні роки здійснив такі політичні кульбіти, які можна порівняти хіба що з хірургічними операціями по зміні статі.

Читаю інтерв`ю Ярослава Кендзьора «Главкому» в лютому 2011 року: «Партія «За Україну!», як я вже казав, може додати Яценюку ідеологічної складової, якої у нього сьогодні відверто не вистачає». Ярославу Михайловичу Кендзьору вже близько 70 років, і він може й не пам`ятати, що ці «ідеологічні складові» Яценюк міняв як рукавички.

Мені важко дати визначення, що це таке – «ідеологічні складові» Яценюка. Окрім, природно, прагнення до влади заради самої влади. У 2007 році Яценюк разом з Кириленком, Луценком, Гриценком і Катеринчуком йде на вибори у складі «першої п`ятірки» блоку НУНС, головним гаслом якого була, нагадаю, ліквідація депутатської недоторканності. У 2009 році Яценюк йде на президентські вибори з передвиборною програмою, основною ідеєю якої була політична інтеграція Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Молдови, Росії та … України в такий собі мініСССР. Пояснень цьому ідеологічному кульбіту Яценюк, до речі, не дав і досі.

Насправді цих пояснень не існує. Яценюк не може сказати правду. Не може сказати, що він передоручив формування своєї ідеології московським «парашутистам», варягам-політтехнологам. Не може Яценюк сказати і іншу правду: немає у нього ніякої ідеології.

Блок Кириленка і Яценюка, можливо, забезпечує хоча б кільком партійцям із «За Україну!» варіант потрапляння в майбутній парламент. Питання, як кажуть, особистого працевлаштування деяких людей. Хоча, чесно, я не розумію, що втратить українська політика, якщо Ярослав Кендзьор перестане отримувати депутатську зарплату із наших з вами податків. Мені, правда, незрозуміло й те, що б втрачав В`ячеслав Кириленко у разі поєднання його “За Україну!” із “Батьківщиною” Тимошенко. Взаємні негативні характеристики взагалі типові для «помаранчевих». Той же Кендзьор неодноразово говорив, що «Тимошенко не посадять, цього не дозволить Путін», і В`ячеслав Кириленко 27 лютого 2009 стверджував, що «Яценюку не вдасться увійти в трійку кандидатів в президенти».

Незрозуміло, навіщо нове об`єднання Яценюку. Його чекають неприємні запитання з приводу купи ідеологічних позицій, вже висловлених партійцями «За Україну!». Щодо тієї ж ОУН-УПА. А Яценюк не любить відповідати на незручні питання. Згадайте, як він нудно і плутано втікав від підписаного ним в 2008 році «листа трьох» про вступ України до НАТО, а 29 квітня 2009 року публічно назвав цей лист «помилкою».

Незрозуміло, навіщо нове об`єднання Кириленку. До його відома. У навантаження до ідеологічних шарахань Яценюка, цього «великого плутаника», якщо використовувати вислів Володимира Леніна, В`ячеславу Кириленку доведеться придумувати ідеологічні пояснення знаходження в одному партійному списку з досить непростими персонажами. З одним керівником супермаркету, директором гірничо-збагачувальної фабрики, власниками фітнес-клубів та елеваторів. Мінімум 27-ю середніми і дрібними олігархами, які поняття не мають, що в політиці треба займати ідеологічні позиції.

Все це вже було. Коли у 2007 році амбіційні та ідеологічно різні «лебідь, рак і щука» створили НУНС, то показна єдність потривала недовго. П’ять перших облич тодішнього блоку створили п’ять різних політичних проектів. Мені здається, що у нинішнього об’єднання Кириленка і Яценюка – аналогічне майбутнє. Знову наступаємо на ті ж граблі? Чи, можливо, вистачить випробовувати лоб на міцність?

В`ячеслав Піховшек