«Де Богун той, де та зима?
Інгул щозиму замерзає.
Не встане Богун загатить
Шляхетським трупом. Лях гуляє!
Тарас Шевченко «Гайдамаки»
17 (27) лютого минуло 348 роки від дня страти за Україну найвидатнішого лицаря козаччини, символу правди в нашій історії, найулюбленішого героя Тараса Шевченка і всього українського народу – Івана Богуна.
Іван Богун – рік народження невідомий, вінницький полковник, наказний Гетьман України, який у 1651 р. вразив світ своїм героїзмом, вивівши в час бою під Берестечком більшість козацьких військ з облоги. Протягом 15 років не випускав з рук пернача – очолював багато переможних визначальних боїв. Завжди, де був Богун, там була перемога – козаки йому вірили, його любили, за ним ішли.
Іван Богун був вражаюче талановитим воїном-стратегом, далекоглядним політиком, людиною-символом багатьох чеснот – християнином з вражаючою інтуїцією і пророчим відчуттям. Природа наділила Івана Богуна винятковою красою обличчя, статури, глибиною розуму і крицевою силою волі. Івана Богуна знав і цінував світ – про що свідчить література різними мовами світу. Так, зокрема польський критик І. Роллє писав, що “з 80-ти діячів Хмельниччини Іван Богун найпрекрасніший – поєднаний розум, військові здібності, не заплямував себе жорстокістю, відзначився високою моральністю і вірністю високим ідеалам”.
Іван Богун не тільки не пішов у Переяслав зі своїм полком, не підписав ганебної угоди про підданство російському цареві, але відвертав інших провідних воїнів, переконував гетьмана про загрозу такого вчинку для майбуття України.
Через це до нього змінилось ставлення гетьмана – в подальшому це відбилось на долі Івана Богуна.
Після смерті Богдана Хмельницького, за гетьманства Івана Виговського, Богун був постійно оточений польськими шпигунами, в 1662 р. його арештовано і кинуто на смертні муки в Мартенбурзьку фортецю.
У 1663 р. його звільнив Павло Тетеря, аби використати його славу і героїзм у запланованому польським королем наступі на Україну. Вибір був короткий – або смерть, або подальша боротьба за волю України, хоч підневільним.
Враховуючи інтелект і військові здібності Івана Богуна, його включили до складу військової ради, призначили наказним гетьманом козацьких військ. Знаючи таємні плани Польщі з військової ради, він здійснював складні воєнні операції, подавав таємні повідомлення лівобережним козакам, у фатальний період облоги Глухова Богун потаємно передавав зброю, різні повідомлення, як діяти козакам однієї і другої сторони, внаслідок чого облога Глухова була знята, а поляки ще на місяць затримані. Іван Богун розробив план революційного перевороту для остаточного знищення ворога і об’єднання Правобережної і Лівобережної України в єдину незалежну державу.
Але зрада! Вірний козак передав таємного листа не в призначені козацькі сили, а в руки ворога – короля Казимира.
17 (27) лютого 1664 р. на світанку біля Новгорода-Сіверського, край села Комань Івана Богуна закатовано.
Про смерть Івана Богуна були різні версії і замовчування. І хоч досі немає належного пам’ятника Богуну, але є один вічний пам’ятник – це висока гора над Десною, де пролилась священна кров Героя, яку народ назвав Івановою горою. Там, на вершині, лежав камінь із написом “Тут спочиває полковник – наказний гетьман Іван БОГУН”. В період приходу “визволителів” цей камінь добрі люди заховали глибше, пересунули убік – щоб не помстились над останками Героя. Зараз там високий дубовий Хрест – Могила Івана Богуна,
Євгенія ЛЕЩУК, поетеса, голова Фонду “Богун”