Що Україна – країна парадоксів – знає не тільки кожен пересічний громадянин цієї держави, а й іноземці.
Черговий парадокс – це рух України в ЄС. Суцільний когнітивний дисонанс.
З однієї сторони – вся українська владна вертикаль має докладати максимум зусиль для наближення України до Європейського Союзу. Це зобов’язання чиновників, закріплене законами України, зокрема про “Про засади зовнішньої і внутрішньої політики України”. Там чорним по білому написано – вектор України – європейська інтеграція.
В той же час ці ж самі чиновники у відкриту розпочали війну з євроінтеграцією. І історія з безглуздим викликом Жозе Мануеля Пінти Тейшейра на килим лише вершина айсбергу. Це показова історія, маразматична по своїй суті й безглузда з точки зору дипломатичної практики. Чому так відбувається? Відповідь проста – українським чиновникам не потрібно в ЄС! Оскільки Європейський Союз це:
– прозорість.
– відсутність корупції
– чесні суди,
– рівність усіх перед законом.
– однакові правила введення бізнесу для усіх, а не лише для обраних.
В цих умовах український бюрократ просто не зможе існувати.
Натомість український бізнес прагне в Євросоюз. І навіть не тому, що там велетенський ринок збуту, практично в двічі більший, ніж Євразійський.
Головна причина – український бізнес втомився грати по рекетирських правилах 90 років. Бізнесу потрібна визначеність, стабільність.
Тому ми сьогодні все частіше бачимо “топів” українського економічного Олімпу в Брюсселі. Пінчук, Порошенко та інші намагаються компенсувати ті безглузді кроки чиновників в очах Європейської спільноти.
Цьому свідчення постійні культурницькі проекти Пінчука, й остання конференції Фонду Петра Порошенка “Відносини ЄС – Україна: шлях попереду” й інші кроки української бізнес еліти.
Й я переконаний, що Янукович хоч із запізненням видав Доручення про розроблення та затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2012 рік, у зв’язку із активністю й тиском українських підприємців.
Бо великий бізнес має що втрачати й розуміє: або бейсбольні біти, бритоголові й бандитські 90-ті повернуться в Україну, або шлях в ЄС та цивілізовані демократичні правила.
Іншого не дано!
Ваш, Степан Барна