3 березня в Івано-Франківську завершила свою роботу Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю “Національна революція: загальноєвропейська традиція та український контекст” у рамках теми “Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови Української держави”.
Загалом конференція зібрала 18 докторів наук, 37 кандидатів наук та чимало аспірантів із 22 регіонів України. Ідея проведення форуму науковців належить голові Івано-Франківської обласної ради, очільнику Івано-Франківської обласної організації Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олександру Сичу, який як кандидат історичних наук, доцент Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу взяв участь у роботі конференції.
Олександр Сич, виступаючи на конференції із доповіддю “Перманентна національна революція: сучасний дискурс українського націоналізму”, проаналізував політичні процеси в Україні від кінця 80-років ХХ ст. до сьогодні. Він вважає, що в новітній історії Україна двічі пережила незавершені національні революції – Романтичну революцію в кін. 80-х на поч. 90-х років ХХ ст. та Помаранчеву революцію 2004 року.
На його думку, незавершеність Помаранчевої революції логічно зумовлює подальше загострення політичної боротьби в Україні. З точки зору українського націоналізму основною ознакою цієї боротьби є змагання українських та антиукраїнських політичних сил за наповнення Української держави внутрішнім змістом. Її процес супроводжується не тільки протистоянням традиційних політичних противників з часу Помаранчевої революції, але й розшаруванням табору колишніх “помаранчевих” союзників. Їх також у попередньому періоді єднав компроміс політичних програм та інтересів.
Олександр Сич звертає увагу, що новітня українська революція має постійно триваючий характер: “Якщо в сутності своїй кожна соціальна революція є докорінною і системною зміною існуючого в суспільстві ладу, то така зміна не може відбутися одномоментно. А тому сучасна українська революція, як докорінна і системна зміна постсовєтського українського суспільства, – це тривалий у часі і болісний та неоднозначний по своєму змісту процес”.
“Українська національна революція є перманентною і отримає своє повноцінне завершення із досягненням української національної ідеї – повновладдя націй на власній землі”, – зазначають постанови ХІІ ВЗ ОУН(р). Він вважає, що таке визначення цілком вписується в систему спадкоємності традиційного та модерного українського націоналізму. Ідея перманентної революції була популярною серед українських націоналістів 20-30-х років ХХ ст. Сьогодні, в умовах ХХІ століття, вона знову віднайшла своє застосування й цілком надається для характеристики того перехідного періоду розвитку українського суспільства, на етапі якого формуються не тільки основи демократичної, соціальної, правової, але й національної Української держави.