Аби врятувати сина від в’язниці, тернополянка перерахувала мобільним шахраям майже десять тисяч гривень.
Черговий випадок телефонного шахрайства стався нещодавно в обласному центрі. За допомогою до працівників Тернопільського міськвідділу міліції звернулася 54-річна жінка. Вона розповіла правоохоронцям, що на її мобільний зателефонували з невідомого номера. У слухавку повідомили: «Мамо, я в міліції. Зараз передам трубку міліціонерові…» Інший чоловічий голос продовжив: «Ваш син потрапив до міліції. Потрібно заплатити десять тисяч гривень, аби його відпустили». Слова невідомого чоловіка, мов обухом, вдарили жительку Тернополя. Як? Чому? Та голос в телефонній слухавці оговтатися від несподіваної звістки не давав. «Потрібно гроші, аби відпустили вашого сина. Його затримали. Він потребує вашої допомоги».
Жінка стояла, мов вкопана. Материнське серце підказувало, що бути такого не може, але ж їй зателефонували… Далі усі дії виконувалися під чітку вказівку невідомого. Забігла додому, вхопила вказану суму, взяла таксі і поїхала до найближчого терміналу, аби переказати гроші та врятувати сина. Можна лише уявити стан матері, котрій сповіщають про нещастя з її дитиною. Розпач, відчай, бажання за будь-яку ціну вберегти свою кровинку. Саме цей психологічний тиск й застосовують найчастіше мобільні шахраї. І як свідчить статистика, доволі часто їм вдається виманити у жертв чималі кошти.
Ще одній жертві мобільного шахрая допомога синові, котрий, начебто мав проблеми із Законом, обійшлася у дві з половиною тисячі гривень. Жінка перечислила гроші через термінал на рахунок мобільного, який їй вказав невідомий абонент.
У двох цих історіях багато спільного. По-перше, телефонували із мобільних, номери яких не визначаються. По-друге, весь час, коли жінки шукали гроші та переказували їх на рахунки, зловмисники були на зв’язку. Словом, контролювали кожен крок жертв, таким чином не даючи їм змоги бодай засумніватися у їхніх словах, не те, щоб зв’язатися з дітьми і перепитати, що ж трапилося.
Тернопільські міліціонери не вперше застерігають від подібних випадків мобільних шахрайств.
Щоб розпізнати обман, міліціонери радять зв’язатися з сином, донькою, чи іншим родичем, навіть, якщо почули запевнення про його зламаний мобільний апарат, чи про неможливість спілкуватися. Якщо ж зловмисник наказує вам не класти трубку, бо інакше це нашкодить комусь з ваших рідних, спробуйте знайти інший засіб зв’язку і таки зателефонувати. А того, хто вам телефонує, попросіть назвати ім’я вашого рідного, місто в якому він живе, описати його зовнішність і відповісти на запитання особистого характеру. Стовідсотково, злодій зникне зі зв’язку. Інша порада: наберіть 102 і дізнайтеся, чи справді ваш син, донька чи хтось інший перебуває у відділенні міліції, там обов’язково нададуть таку інформацію.
Схема мобільних шахраїв дуже проста: випадковий номер, випадковий абонент, навмання кинене запитання, чи є у вас син, або донька, а далі стандартний набір фраз. Все з єдиною метою – заробити на вас гроші. Повірте, зловмисник, здебільшого, не відає про вас абсолютно нічого, ні вашого імені, ні міста, де ви живете, ні, навіть, чи є у вас діти. А ви, підтримуючи телефонну розмову з таким «благодійником», самі надаєте йому інформацію.
Черговий випадок телефонного шахрайства стався нещодавно в обласному центрі. За допомогою до працівників Тернопільського міськвідділу міліції звернулася 54-річна жінка. Вона розповіла правоохоронцям, що на її мобільний зателефонували з невідомого номера. У слухавку повідомили: «Мамо, я в міліції. Зараз передам трубку міліціонерові…» Інший чоловічий голос продовжив: «Ваш син потрапив до міліції. Потрібно заплатити десять тисяч гривень, аби його відпустили». Слова невідомого чоловіка, мов обухом, вдарили жительку Тернополя. Як? Чому? Та голос в телефонній слухавці оговтатися від несподіваної звістки не давав. «Потрібно гроші, аби відпустили вашого сина. Його затримали. Він потребує вашої допомоги».
Жінка стояла, мов вкопана. Материнське серце підказувало, що бути такого не може, але ж їй зателефонували… Далі усі дії виконувалися під чітку вказівку невідомого. Забігла додому, вхопила вказану суму, взяла таксі і поїхала до найближчого терміналу, аби переказати гроші та врятувати сина. Можна лише уявити стан матері, котрій сповіщають про нещастя з її дитиною. Розпач, відчай, бажання за будь-яку ціну вберегти свою кровинку. Саме цей психологічний тиск й застосовують найчастіше мобільні шахраї. І як свідчить статистика, доволі часто їм вдається виманити у жертв чималі кошти.
Ще одній жертві мобільного шахрая допомога синові, котрий, начебто мав проблеми із Законом, обійшлася у дві з половиною тисячі гривень. Жінка перечислила гроші через термінал на рахунок мобільного, який їй вказав невідомий абонент.
У двох цих історіях багато спільного. По-перше, телефонували із мобільних, номери яких не визначаються. По-друге, весь час, коли жінки шукали гроші та переказували їх на рахунки, зловмисники були на зв’язку. Словом, контролювали кожен крок жертв, таким чином не даючи їм змоги бодай засумніватися у їхніх словах, не те, щоб зв’язатися з дітьми і перепитати, що ж трапилося.
Тернопільські міліціонери не вперше застерігають від подібних випадків мобільних шахрайств.
Щоб розпізнати обман, міліціонери радять зв’язатися з сином, донькою, чи іншим родичем, навіть, якщо почули запевнення про його зламаний мобільний апарат, чи про неможливість спілкуватися. Якщо ж зловмисник наказує вам не класти трубку, бо інакше це нашкодить комусь з ваших рідних, спробуйте знайти інший засіб зв’язку і таки зателефонувати. А того, хто вам телефонує, попросіть назвати ім’я вашого рідного, місто в якому він живе, описати його зовнішність і відповісти на запитання особистого характеру. Стовідсотково, злодій зникне зі зв’язку. Інша порада: наберіть 102 і дізнайтеся, чи справді ваш син, донька чи хтось інший перебуває у відділенні міліції, там обов’язково нададуть таку інформацію.
Схема мобільних шахраїв дуже проста: випадковий номер, випадковий абонент, навмання кинене запитання, чи є у вас син, або донька, а далі стандартний набір фраз. Все з єдиною метою – заробити на вас гроші. Повірте, зловмисник, здебільшого, не відає про вас абсолютно нічого, ні вашого імені, ні міста, де ви живете, ні, навіть, чи є у вас діти. А ви, підтримуючи телефонну розмову з таким «благодійником», самі надаєте йому інформацію.