Нарешті вдалося по діагоналі переглянути передвиборчі плакати політичний партій, що беруть участь у цьогорічних виборах. Їх акуратно, але не завжди по закону, вивішено вже на всіх виборчих дільницях.
Увагу привернула Партія пенсіонерів України. І не тому, що за своєю назвою, це швидше профспілка або гурток за інтересами. А тому, що її очолює безробітний 30-літній молодик з нікому невідомим прізвищем Усенко. Тут пану Усенку варто нагадати, що в Україні поки що існує солідарна система пенсійного забезпечення. Це означає, що молодше покоління своїми пенсійними внесками утримує старше покоління пенсіонерів. Безробітні нічого не сплачують, тому таким доморощеним політиками з завищеними амбіціями, як пану Усенку варто було би спочатку показати приклад особистого піклування про пенсіонерів, сплачувати відповідні внески з заробітної плати або бізнесу, а вже потім захищати їх інтереси невідомо для чого створеною партією.
5-м номером у партійному списку теж значиться особа, які до пенсії ще жити і жити – йому всього лише 34 роки і балотується від Партії пенсіонерів як безпартійний.
Таких парадоксів за свою історію українська політика знає чимало. От чи навчились українці робити з цього висновки?..
