А от справжню популярність хлопці із села Тетильківці отримали після переспіву на Кеті Перрі «Hot&Cold» зі страшенним акцентом, тоді й тут фанатів заробили, та ще й в Америці їх похвалили. І от у «виру своєї слави» вони приїхали до Львова, де їх приймав «Хмільний дім Роберта Домса».
Інтерв’ю журналіста 24 каналу зберігає лексику і емоції виконавців і абсолютно неофіційну атмосферу під час розмови з басистом гурту Сергієм та гітаристом Ростиком. Тому дуже не засуджуйте за «колєґів», «звізду» і «львівців», то так має бути:)
«Тілько ві Львові»
24: У вас напевне якась велика любов до Львова. Часто тут буваєте, переспівали відому пісню «Тілько ві Львові». Що у вас пов’язано з цим містом?
Сергій: Насправді, ми як гурт сформувалися саме у Львові. Хоч ми й починали у Тернополі, але доля склалася так, що ми довгий час концертували у Львові у різних клубах. Тож ми десь рік варилися у Львові і навіть дехто на фестивалях думав, що ми львівський гурт.
Ростик: Грали в різних клубах що два тижні: «PozitiFF», «Культ».
24: А ви більше клубний гурт чи фестивальний? Де більше любите грати?
Сергій: Я в клубах!
Ростик: Клуби – то так на зиму: затишно, тепло, свої люди прийшли. І фестивалі круто: виходиш на велику сцену, з тобою співають тисячі людей «Тьотю Любу» (одна із пісень гурту, – «24»).
Фідель і колорадські жуки
24: Я повернуся до вашої назви. Чому жуки, чому колорадські і чому Іспанія (то я про приставочку «los»)?
Сергій: На одній репетиційній базі ми мали невеличкий інцидент, коли ми разом із ще однією командою ту базу тримали. Насправді ж ми туди після роботи приходили і тупо бухали (всезагальний сміх). Жартую. Але «срач» після нас був «бєзпрідєльний». І вони то побачили і кажуть, от, ви як колорадські жуки все тут засвинили. А ми тоді такі «о, нормальна назва».
Ростик: А щодо приставки «los», то це не зовсім Іспанія. Нам захотілося екзотики… Куба…там ж архіпелаг такий є, пляж, де висадився Фідель зі своїми шміраками.
Сергій: О, то дивіться: Фідель висадився, зробив революцію і досі керує, колорадських жуків травлять-травлять і не можуть затравити. От ми так і назвалися. І ще й колір такий в них чорно-білий, що дуже вдало для всяких там футболочок і таке інше…
Ростик: (перебиває)… чорно-жовті вони!
Сергій: Та чорно-білі, то вони просто на сонці так вигорають. Тож дуже зручно мерчандайзинґ робити. Модне таке слово! Футболка біла – жук чорний і навпаки.
Звідки взялася чутка про алко-рок?
24: Пригадуєте перший серйозний виступ? Такий, що от вперше сказали собі «ото ми круті».
Сергій: Найсерйозніший, то коли ми після саунд-чека сиділи пили…
Ростик: (перебиває)… чай!
Сергій: Саме чай! І тоді ми написали «Тьотю Любу» і одразу на концерті її зіграли.
24: Подейкують, що під час свого першого виступу у 2007 році ви розпивали горілку на сцені?
Ростик: Брешуть, то був коньяк! То ми 21 квітня виступали, між днями народження Леніна і Гітлера (гигикання)
Сергій: То було так: ми тверезі зробили саунд-чек, потім пішли відпочивати.
Ростик: А репетиційна база була в школі. І поки ми репетували, то до нас прийшов сторож і покликав нас на весілля, а воно в школі було, каже, та ходіть, там солодкого принесли, то ми там й набамбурилися…
Сергій: Написали «Тьотю Любу» і прийшли на концерт вже з пляшкою.
Ростик: … (знову перебиває)… чаю!
Сергій: Ну і нормально пішло! Грали хлопці гарно і голосно! (потужний регіт)
24: То ви тому кажете, що граєте алко-рок?
Сергій: То не ми, то нас так називають.
Ростик: Ми ніяк себе не називаємо. Хіба шміраками!
24: Ану розтлумачте ото ваше «шміраки»
Сергій: Ну, добрий день, привезли бляху, ви ж львів’янка!
24: Я – так. А хіба у вас тільки тут прихильники є?
Ростик: А, ну то зовсім інша справа. То такі от як ми, коли їдеш в тур, то труси в шкарпетки, ніколи речі попрати, голову помити, від тебе смердить, але ти на стадіоні велика «звізда» і всі до тебе хочуть доторкнутися, а ти думаєш, що ліпше б не торкалися.
Сергій: А телевізор того всього не передає, а особливо запаху.
Про зелені моря Галичини
24: А чого агро-рок?
Ростик: Та бо багато пісень маємо на сільську тематику.
Сергій: Ми ж всі хоч певною мірою і тернополяни, крім нашого вокаліста, той взагалі – село забите…
Ростик: (захоплено перебив)… волиняка!
Сергій: Та, трясця! Так от, ми хоч тернополяни, та наші батьки – зі села.
24: Це – то село, про котре ви завжди згадуєте – ТетилькІвці?
Ростик: ТетИльківці. Що ті львівці все наголоси неправильно ставлять! Один канал навіть назвав нашу платівку «ШмірАки».
Сергій: До речі, то село дуже прогресивне в плані бізнесу, там серйозний завод є…
Ростик: (уточнив)…там гриби роблять!
Сергій: Ну і от ми всю свою свідому молодість провели не на морі, не в піонерських таборах, а саме на зелених морях Галичини, на плантаціях. А Руслан (вокаліст − прим. «24») досі живе у селі під Тернополем. Часом його питаємо, чого на репетицію не приїхав, а він каже «Город косив в тьоті Раї, автобуса потім не було» та й таке. Та й у нас досі батьки часом ображаються, мовляв: от не приїде, не поможе… Тож знаємо про те все не з розповідей, а з власного досвіду, тому й пісні такі.
Ростик: Замальовки з натури.
Сергій: В мене перший водійський досвід – на тракторі.
24: Права мав?
Сергій: Та’де, мені було 12 років, тракторист п’яний був, то комусь треба було їхати (і знову регіт).
Як Катя Перова «Los Colorados» дякувала
24: Ваш гурт дуже часто сприймають, як гурт-пародію. Вас то не ображає?
Сергій: Та якщо подивитися в дзеркало, то воно так і є.
Ростик: Зранку особливо.
Сергій: Як можна так зносити обличчя (сміється)! А взагалі, то нас дійсно асоціюють з кавер-командою, але це не зовсім точно. Десь на 40% – то правда. Бо є пісні, які нам подобаються і ми маємо своє бачення цих пісень. Часом сидимо на репетиціях, і награємо мелодію якоїсь пісні, а потім раз-раз-раз і награли щось своє. Тоді зіграли на концерті і людям сподобалося. Тобто, це не свідомий кавер, коли ми сідаємо, розкладемо партії, оркестровку запишемо, фагот і контрабас… та’де, ми просто постібаємося і народ нормально це сприймає. До речі, знаєте який тест на українця? Якщо зіграєш на басу польку і попа рухається, то ти українець (усі регочемо).
Ростик: І ніякі ми не пересмішники. От написали пісню «Hot&Cold» і чую: вже по радіо Катя Перова співає. «Du Hast» він (показує на Сергія, – «24») ще в школі написав, а в 1997 році вже переспівали. Ну що, не образливо? Хоч би подякували! То ми тепер все наперед граємо!
24: А хіба Катруся Перова вам не подякувала? На блозі відео розмістила і ще й словом «inspired» підписала.
Сергій: Ну все правильно, бо коли ми зіграли в Тернополі ту пісню, то її хіт вже йшов на спад. То можна навіть прослідкувати: на Youtube є таблиці відвідуваності. Ми взагалі про Кеті Перрі не знали.
Ростик: По «Променю» її не крутять.
Сергій: І от Ростик випадково її почув і каже: «Давай, зіграємо!». От ми й зіграли. І в Каті Перової в Youtube «гоп» − і горбик доверху пішов. Тому певним чином ми їй трохи й помогли: у неї там новий творчий етап, вона в серіалі знялася. А ми, до речі, теж в серіалі зіграли. На каналі ТЕТ про Віталіка. Там «Los Colorados» самі себе грають, тож стежте за рекламою.
Шмірак, алкоголік, на вихідних – нема
24: Ви очікували, що такі переспіви відомих хітів вам подарують популярність в Україні і можливість їздити виступати по Європі?
Сергій: Та ми й не дуже задумувалися над тим. В мене дитина коли пише, що в неї тато музикант в «Los Colorados», то я думаю «дитино, та що ти пишеш?». Та напиши по-людськи…
Ростик: Шмірак, алкоголік, на вихідних – нема, в парки не водить (вибух сміху).
Сергій: Взагалі, ніхто крім Ростика не вважав себе музикантом.
Ростик: А чого це я вважав?
Сергій: Та він просто місцева тернопільська зірка, перелабав вже в усіх гуртах, яких тільки можна було.
24: Ростик, у скількох гуртах грав?
Ростик: Та я де знаю?!
Сергій: Словом, ми були колєґи, любили випити… культурно…
Ростик: (вкотре натхненно перебиває)…чаю!
Сергій: Але говорити не було особливо про що, бо ми весь день разом на роботі, то ми собі щось грали.
24: А хто ви за професіями, до речі, хлопці?
Сергій: Він (показує на Ростика, – «24») – вчитель німецької мови, але той диплом він може спалити, Руслан – географ-еколог, та ж сама фігня, але Ростик хоч трохи в школі працював.
Ростик: Ой, а ти що по професії робив?
Сергій: А я інженер-механік…
Ростик: Теж мені інженер-механік, боцман торгівельного флоту (підсміхується).
Сергій: Я працював по професії і далі працюю, але вже на себе.
24: А барабанник ваш?
Сергій: Він – економіст, тільки нещодавно закінчив ВиШ…
Ростик: Коли ми були у Німеччині.
Сергій: Інститут був українсько-німецького менеджменту, а оскільки ми були в Німеччині, а менеджмент німецький, то все пішло автоматом.
Виступаємо тільки для нормальних багатих
24: Ви довгий час не виступали в Києві. Чого так? Вже виступили?
Сергій: Вже виступили. А причина – Київ неспроможний оплатити гонорар.
Ростик: Київ насправді дуже бідне місто. Там багаті гроші забрали і бідним не вистачає. А для багатих ми грати не любимо. Хіба, на корпоративах і тільки для нормальних багатих. З почуттям гумору (довготривалий регіт і намагання повернутися до розмови).
24: Є якийсь гурт, з яким хотілося б виступити?
Сергій: Ми граємо зі своїми друзями – тернопільськими гуртами, мали імпровізований виступ із ТНМК, співали «Файне місто Тернопіль» на роковинах смерті Ігоря Пелеха: йому саме тоді у Тернополі пам’ятну дошку відкривали… На розігріві у Кріса Нормана грали. Такий смішний дядько, ми в сусідніх роздягальнях сиділи. А зіграти ми б з багатьма ще хотіли.
Ростик: З Дітером Боленом хотіли б зіграти.
24: З Кеті Перрі теж хочете?
Ростик: Хочемо. Вона теж нічо’ так женщина! По́старша, щоправда, але нічого…
Сергій: Та ми просто не домовилися ще до кінця. А взагалі, то потрібно ж розуміти, що до самого виконавця дуже мало інформації доходить.
Ростик: Поки інформація через тих менеджерів-облудників пролізе!
Сергій: Кожен хоче з того сита відсипати собі в кишеню. І музикант може би й хотів зіграти, а ті всі менеджери перешкоджають.
Для політиків не граємо, а голосували за Махна
24: А для чиновників або політиків грали, на корпоративах може?
Сергій: Нє, для політиків не грали. В нас цільова аудиторія – то АйТівці. Вони знають всі наші пісні, навіть не записані, а такі, що десь на фестивалі один раз прозвучали і хтось записав на телефон. Ми самі їх часом не пам’ятаємо. Вони й на весілля нас кличуть грати.
Ростик: Щосуботи три весілля − як норма.
Сергій: А іноді ще понеділок і четвер.
Ростик: Нє, в них тоді ці, ну як їх там? А, мітінґі!
Сергій: Людською мовою – летівка.
24: До місцевої влади не наважувалися балотуватися?
Ростик: Та ні, ми аполітичні. Хоча була ідея створити партію шміраків-неробів. І я думаю, що не одна людина за нас би проголосувала отак «заради приколу», щоб не віддавати свої голоси тим дармоїдам. Ми б теж сказали, що нічого не будемо робити.
Сергій: Ми б сказали, що будемо красти, стабільно 20% і будемо з чеками звітуватися: Купив машину − Ланос. Вітчизняного виробника. Пиво, коньяк і все таке.
24: Якщо вже зачепили політику, то насамкінець серйозне запитання. Що скажете про цьогорічні вибори?
Сергій: Та навіть не знаю, може, Ростик більше скаже, бо в мене телевізора нема.
Ростик: Та все як було, так і залишилося. А взагалі, то нам всеодно.
24: Ну а ви голосували?
Ростик: Я голосував. Намалював значок анархії, написав Нестор Махно і проголосував за нього.
Сергій: А от за кого не шкода було голосувати, то за Дарта Вейдера (образ із «Зоряних війн», – «24»): пенсіонер, ветеран, хороший льотчик, інвалід, жінка пішла, забрала двох дітей. За нього можна голосувати. І ще скажу: люди, викиньте свої телевізори!
Бесідувала Іра Вовк,
Телеканал новин «24»