Косоокість – одне з основних дитячих очних захворювань, із приводу якого батьки приводять дитину до дитячого офтальмолога. Так склалося, що людям з явними косметичними недоліками доводиться нелегко, їхній дефект так і притягує наші погляди, а виносити це, особливо в дитинстві, дуже важко. Проте проблема набагато глибша, ніж косметична вада. Це захворювання, що викликає порушення багатьох функцій, починаючи з ока й закінчуючи відділами головного мозку, відповідальними за зір.
У нормі, коли ми дивимося двома очами, то бачимо єдиний, об’ємний образ і можемо визначити його місце розташування в просторі стосовно інших об’єктів (ближче він або далі, вище або нижче). Зорова система людини влаштована так, що роздільні зображення від кожного ока по нервових волокнах передаються в головний мозок, де зливаються в єдину «картинку». Так працює бінокулярна оптична система, тобто здійснюється бачення двома очами. При косоокості відбувається розлад нормального стереоскопічного зорового сприйняття, і пацієнт бачить навколишнє як би на площині, оточуючий світ перестає бути об’ємним. Гострота зору на оці, що косить, знижується, тому що він практично не працює. Таке зниження тим більше, чим триваліше існує проблема (особливо небезпечно, коли косоокість триває більше двох, трьох років). При цьому гострота зору може знизитися до одного, двох відсотків (видні тільки пальці руки, піднесеної до самої особи).
При народженні дитина ще не вміє дивитися «двома очами». Здатність до бінокулярного зору (тобто до зору двома очами) формується в дитини поступово й триває цей процес до чотирьох-шести років. Всі немовлята мають далекозорість біля трьох діоптрій. При цьому фокус попадає не на сітківку, а перебуває за нею. По міру росту дитини збільшується в розмірі її очне яблуко, і оптичний фокус переміщується на сітківку. Деякі діти в силу різних причин мають далекозорість вище трьох діоптрій. Щоб чітко бачити предмети, їм доводиться напружувати свої очі. Це напруга і є основною передумовою до виникнення збіжної косоокості, тобто коли одне з очей відхиляється до носа. Бінокулярні зв’язки в зоровій системі дитини дозрівають поступово й тому легко порушуються при зміні правильного положення очей. Поштовхом до виникнення косоокості на фоні сприятливий факторів з боку ока можуть бути: висока температура, фізична або психічна травма.
Існує більше двадцяти видів косоокості. Зовні вони проявляються в тому, що одне око відхиляється в ту або іншу сторону (убік, нагору, долілиць або в різних комбінованих варіантах), і такого дефекту просто неможливо не помітити.
Збіжна косоокість зустрічається частіше, ніж розбіжне. При косоокості на оці, що косить, поступово відбувається зниження гостроти зору, тобто розвивається амбліопія. Це ускладнення пов’язане з тим, що зоровою системою, щоб уникнути двоїння, блокується передача в мозок зображення предмета, яке сприймається оком, що косить. Це, у свою чергу приводить до ще більшого відхилення ока. Таким чином, запускається порочне коло. Амбліопія (іншими словами слабозорість) – це серйозне ускладнення косоокості.
Нерідко косоокість буває уявною: через широке перенісся немовляти батьки підозрюють наявність цього дефекту зору, а його насправді немає – це всього лише ілюзія. Дійсно у такому випадку все з віком проходить і виправляти нічого не потрібно, але визначити, уявна ця косоокість або реальне, може тільки лікар-офтальмолог. При необхідності варто проконсультуватися в інших фахівців, наприклад у невропатолога, і тільки після ретельного обстеження може бути поставлено діагноз та розпочате комплексне лікування косоокості.
Кожний тип косоокості вимагає чіткого системного лікування. Не буває двох абсолютно однакових випадків, певними деталями вони завжди відрізняються, тому від лікаря потрібні певна наполегливість, терпіння й воля, щоб досконально розібратися з кожною конкретною патологією. Лікування повинне бути індивідуальним.
Косоокість може бути вродженою, але, як правило, вона виникає в ранньому дитинстві. (зазвичай у віці від одного до трьох років). На жаль, дуже багато лікарів дотепер завзято повторюють, що до 3-х років, а деколи і до 6-ти років нічого робити не потрібно й все саме пройде. Це найбільша омана, щоб не сказати різкіше. Якщо не вживати ніяких мір так довго, то можна одержати ускладнення, і тоді лікування зажадає набагато більше сил і часу, а іноді зміни,що відбулися за період «очікування» можуть стати вже не зворотніми. Лікування потрібно починати якомога раніше. Якщо в батьків виникли хоча б найменші сумніви – негайно до лікаря. Не помітити відхилення зорової осі одного з очей неможливо!
При далекозорості або короткозорості лікар призначає відповідно до показань носіння окулярів. Цього достатньо лише в частині випадків. Оскільки захворювання системне, те й підхід до лікування повинен бути таким же. Всі заходи – і консервативні, і хірургічні – потрібно проводити комплексно, поетапно. До консервативної частини лікування відносять методи, спрямовані на підвищення гостроти зори. Дуже важливо відновити «мости» між очами, щоб навчити дитину поєднувати зображення із правого й лівого ока в один образ. Хірургічне лікування полягає у відновленні правильного балансу між м’язами, що приводять у рух очні яблука. Методик дуже багато, але кожна підходить до певному типу косоокості. Після операції очі дитини приймають правильне положення. Далі будуть потрібні реабілітаційні заходи, що допомагають привести в норму стереоскопічний зір і локалізацію (точне визначення) об’єктів у просторі, – усе крок за кроком.
Завдяки вчасно вилікуваному захворюванню дитина може нормально вчитися, позбутися від психологічних проблем через дефекти зору та косметичні вади, займатися згодом улюбленою справою й отримувати при цьому радість ясного погляду.