За словами експертів, тарифи на опалення розраховують із застосуванням середніх температур сторічної давнини, коли зими були холоднішими. Тому питомі нормативи споживання тепла, які комунальники закладають у розрахунки тарифу, не відповідають сучасним нормативам і стандартам енергозбереження.
Така ситуація, на думку фахівців, можлива тільки тоді, коли відносини між споживачами теплової енергії та комунальними підприємствами, які виробляють, транспортують і постачають тепло в будинки, регулюються не правом, а свавіллям посадовців.
Активісти нагадують, що законом про житлово-комунальні послуги встановлено, що зростання тарифів не повинно випереджати зростання доходів. Одначе, наприклад, у Луганську з 2005 по 2011 рік тариф на опалення 1 м. кв. зріс з 0,80 грн. до 7,57 грн. (у 9 разів), а мінімальна заробітна плата за той же час зросла з 332 грн. до 941 грн. (у 3 рази).
Експерти наголошують, що формування завищених тарифів у кожному місті відбувається за тією самою схемою: комунальники використовують застарілі нормативи витрат тепла на опалення будинків, розраховані на такі холодні зими, які були за метеоспостереженнями 1881-1960 років.
Наприклад, у Києві для розрахунку тарифу на опалення застосовують середню річну температуру зовнішнього повітря в опалювальний період -1,1 С°, а 2011 року фактично було +0,7 С°. У Луганську застосовують -1,6 С°, а 2011 року було +0,3 С°. У Миколаєві застосовують +0,4 С°, а 2011 року було +2,35 С°.
За словами активістів, якщо брати до уваги, що загальна опалювана площа (за офіційними даними) в Києві становить понад 74 млн. кв. м, у Луганську – майже 5 млн. кв. м, у Миколаєві – понад 4 млн. кв. м, то споживачі цих міст переплачують значні суми.
Крім того, як з’ясували фахівці, сьогодні в Україні існує два основних нормативних довідники, які містять нормативи для розрахунку тарифів. Один із них – “КТМ 204 Україна 244-94” – містить застарілі енерговитратні нормативи споживання тепла, другий – “СНиП 2.04.05-91*У” – має більш обґрунтовані тарифи за критеріями енергозбереження. При цьому, за словами експертів, комунальники свідомо застосовують енерговитратні нормативи, що дає змогу отримувати додаткові кошти, які перекривають безгосподарні втрати, неплатежі населення й маскують кризову ситуацію в комунальному господарстві. Внаслідок цього щорічно споживачі переплачують значні суми.
Наприклад, за опалювальний сезон 2010/11 року кияни переплатили, за розрахунками правозахисників, загалом понад 1 млрд. грн., мешканці Луганська й Миколаєва – понад 80 млн. грн., Хмельницького – понад 33 млн. грн., Харкова – понад 500 млн. грн., Рівного – понад 26 млн. грн., Одеси – майже 400 млн. грн., Тернополя – майже 30 млн. грн.
Щодо обґрунтованих нормативів за критеріями енергозбереження (“СНиП 2.04.05-91*У”), то ними просто нехтують, як не використовують і сучасного довідника “Будівельна кліматологія ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010”, який за критеріями енергозбереження дозволяє застосовувати збалансовані нормативи по температурі зовнішнього повітря та тривалості опалювального періоду.
Правозахисники наголошують, що в умовах низької заробітної плати населення, зростання боргів, пов’язаних із її невиплатою, і високою тіньовою зайнятістю необґрунтоване підвищення комунальних тарифів, відсутність адекватного цивільно-правового регулювання відносин у житлово-комунальній сфері ставить людей у тяжке матеріальне становище й порушує їхнє право на достатній життєвий рівень, закріплене в Конституції України.
Правозахисники вимагають від органів виконавчої влади запровадити практику перерахунку вартості спожитого тепла з урахуванням різниці між нормативною та фактичною температурами “на вулиці” й повертати споживачам надлишок платежів. Подібна практика є в Казахстані, Росії та Білорусії, де затверджено відповідні методики перерахунку. При цьому енерговитратні нормативи пропонують скасувати.