Одне з найбільших акціонерних товариств Тернопільщини піддалось рейдерському захопленню.
Для початку було «розмито» активи ВАТ «Тернопільбуд». Розмивання активів — практика перевірена і надійна. Проводять її наступним чином: приєднуючи до товариства нові акції, проводять випуск додаткових емісій (акцій), що в результаті призводить до знецінення першопочаткових акцій. У цей же час зменшуються вага акціонерів товариства і можливість їхнього впливу на нього.
7 вересня 2004 року Антимонопольний комітет України ухвалює рішення, яким надає дозвіл «ТОВ «ВсеБуд» (м. Тернопіль), яке планує здійснювати діяльність на ринку будівельно-монтажних робіт, на приєднання до ВАТ «Тернопільбуд» (м. Тернопіль), яке діє на регіональному ринку будівельно-монтажних робіт». З’ясувалося, що компанія, яку приєднували до «Тернопільбуду», була створена незадовго до проведення «оборудки» «своїми» людьми. В результаті «спецоперації» частка сім’ї Василя Лила зросла із 35 до 70 відсотків. Таким чином керівник ВАТ отримав контрольний пакет акцій, а вартість акцій решти акціонерів зменшилася вдвічі.
22 червня 2007 року той же АМКУ надав дозвіл на нове приєднання: ТОВ «ВсеБуд-1», яке не здійснювало господарської діяльності (!). Вартість майна нової структури оцінили на суму, що в десять разів (!) перевищувала активи «Тернопільбуду». Відтак акції міноритарних акціонерів (осіб, що володіють пакетом акцій, який напряму не дозволяє брати участь у керівництві товариства) ВАТ різко сповзли вниз.
Цими двома кроками Василь Лило домігся того, аби інші акціонери «Тернопільбуду» не лише втратили в ціні свої акції, а й не отримали змоги зазіхнути на керівництво компанією та розподіл прибутку. Згідно з даними протоколу №10 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Тернопільбуд» від 27 лютого 2009 року, таких безправних акціонерів налічувалося більше 15000 фізичних осіб та три юридичні особи. Про своє безправ’я в компанії вони ще не знали.
То був перший етап на шляху перетворення акціонерного товариства «Тернопільбуд» у приватну, підконтрольну Василеві Лилу компанію.
Продовження в наступних публікаціях.
Іван Кордуба.